Просвіта. Ще раз про адаптацію

 Початок навчання дитини в 1-му класі — складний і відповідальний етап у її житті. Адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності — це й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки. Змінюється все життя дитини: все підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам і турботам. Звикання до школи — тривалий індивідуальний процес. Згідно зі статистикою, тільки 50% дітей адаптується до нових умов і вимог протягом півроку. Другій половині потрібно більше часу.

Особливості адаптації дітей до школи(рекомендації для батьків)

Період адаптації дитини до школи може тривати від 2-3 тижнів до півроку, це залежить від багатьох чинників: індивідуальні особливості дитини, характер взаємовідносин з оточуючими, тип навчального закладу (а значить, і рівень складності освітньої програми), ступінь підготовленості дитини до шкільного життя.

Важливим чинником є і підтримка дорослих - мами, тата, бабусь і дідусів. Чим більше дорослих нададуть посильну допомогу в цьому процесі, тим успішніше дитина адаптується до нових умов.

Які ознаки успішної адаптації?

По-перше, це задоволеність дитини процесом навчання. Їй подобається в школі, вона не відчуває невпевненості і страхів.

Друга ознака - наскільки легко дитина справляється з програмою. Якщо школа звичайна і програма традиційна, а дитина відчуває труднощі у навчанні - необхідно підтримати її у важкий момент, не критикувати надмірно за повільність, а також не порівнювати з іншими дітьми. Всі діти різні.

Дуже важливо на першому етапі вселити в школяра упевненість в успіх, не дозволити йому піддаватися розчаруванню("У мене нічого не вийде!"), інакше боротися з апатією ви будете дуже довго.

Наступна ознака успішної адаптації - це ступінь самостійності дитини при виконанні нею навчальних завдань, готовність вдатися до допомоги дорослого лише ПІСЛЯ спроб виконати завдання самому. Частенько батьки дуже старанно "допомагають" дитині, що викликає деколи протилежний ефект. Учень звикає до спільного виконання уроків і не хоче робити це самостійно. Тут краще відразу позначити межі вашої допомоги і поступово зменшувати їх.

Але найважливішою, на наш погляд, ознакою того, що дитина повністю освоїлася в шкільному середовищі, є його задоволеність міжособовими відносинами – з однокласниками і вчителем.

Перша вчителька - це важлива людина в житті всієї вашої сім'ї. Добре б відразу встановити з нею тісний контакт, прислухатися до її порад. Обов'язково погоджуйте вимоги, щоб дитина не постраждала від ваших розбіжностей з педагогом. Якщо вас не влаштовує (або просто незрозуміла) методика навчання, попросіть вчителя пояснити її особливості і переваги перед іншими способами навчання. Думаємо, що будь-який вчитель зробить це охоче, адже він зацікавлений бачити у вас в першу чергу помічників, а не критиків. 

 Обов'язково поцікавтеся, які відносини складаються у дітей, що сидять разом. А можливо, це ваш нащадок заважає комусь на уроках? Не лякайтеся, діти ще не освоїли незвиклі норми поведінки, та і просидіти 30 хвилин, не відволікаючись, в цьому віці достатньо складно. Постарайтеся поговорити з вашим школярем про те, що уміння поважати іншого, коли той працює – дуже цінне уміння. Обов'язково хваліть, якщо він витримав подібне випробування з честю. Стимулюйте допомогу дітей один до одного, не заохочуйте позицію "моя хатина з краю", - хто знає, можливо, саме взаємодопомога і добре відношення між однокласниками допоможе вашій дитині у важкий момент.

Профілактика. День миру

Для деяких з нас мир - це повсякденна реальність. На наших вулицях спокійно, наші діти ходять до школи. Там, де підвалини суспільства міцні, безцінний дар миру може ніким особливо і не помічатися.

Проте для дуже багатьох людей у сучасному світі цей дар - не більше ніж казкова мрія. Вони живуть в кайданах атмосфери нестабільності та страху. Для них-то здебільшого і існує цей день.

Двадцять п’ять років тому Генеральна Асамблея проголосила Міжнародний день миру як день загального припинення вогню і відмови від насильства. З тих пір він і відзначається в Організації Об’єднаних Націй. Він покликаний змусити людей не тільки задуматися про мир, але і зробити щось заради нього. Свято відзначається щорічно відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН A/RES/55/282.

ООН використовує святкування Дня миру, для залучення уваги до своєї різнобічної роботи в підтримку миру і для того, щоб спонукати окремих людей, групи та громади на всій планеті до осмислення проблем миру та обміну інформацією та практичним досвідом діяльності по його досягненню.

В Україні День миру закріплено відповідно до Указу Презедента України № 100 від 5 лютого 2002 року.

Наприклад, в Республіці Білорусь Національний день миру святкується 19 вересня.

Також День миру і ненасильства в школах в Іспанії відзначається 30 січня, Всесвітній день мусульманської культури, миру і діалогу святкують 15 березня, Національний день миру в Анголі проходить 4 квітня. Папа римський Павло VI 8 грудня 1967 проголосив Всесвітній день миру, який відзначають 1 січня. У Парагваї День миру відзначається 12 червня і пов’язаний з датою підписання перемир’я в Чакской війні. У Нікарагуа День миру, свободи, єдності і національного примирення відзначається 27 червня. У Північному Кіпрі День миру і свободи проходить 20 липня. Церемонія меморіалу миру в Хіросімі, Японія, проводиться 6 серпня. В Аугсбурзі, Федеративна Республіка Німеччина, День миру проходить 8 серпня. День миру і злагоди в Мозамбік проводиться 4 жовтня, а День миру в Кот-д’Івуарі - 15 листопада.

Мир вам, вашому регіону і вашому будинку, і нехай кожен день буде присвячений тільки йому!

https://www.dilovamova.com/index.php?page=10&holiday=217&year=2021

Просвіта. Як мотивувати дитину до навчання після канікул

 Повернутися до шкільного ритму після літніх канікул — непросто. Як батькам мотивувати дитину знову думати про навчання? Рекомендуємо скористатися порадами кандидата психологічних наук, психолога-консультанта, тренера і телевізійного психолога Олени Любченко.

Нормалізуйте режим сну

Під час канікул дитина швидко відвикає від розпорядку дня. Як старшокласникам, так і молодшим школярам треба поступово повернутись до звичного режиму сну. Тим паче, що зима — важкий період для дитячого організму, який росте та розвивається. Мало вітамінів надходить в організм, тому й прокидатися зранку непросто, потрібен додатковий час на «розкачку».

Батькам варто пам’ятати, що школярам до 12 років слід спати не менше 8, а то й усі 9-10 годин. Тому, якщо заняття в школі починають о 9-й ранку, беремо дві години на збори та дорогу і вираховуємо: до ліжка треба йти не пізніше 22:00. У графік необхідно «вписуватися» заздалегідь: хоча б за кілька днів до повернення в школу. Старшокласникам  буде достатньо восьми годин сну.

У перші дні після канікул уважніше придивіться до самопочуття вашого школяра. Якщо бачите, що зранку він млявий, роздратований — додайте кілька годин сну і не пресуйте ранніми підйомами.

Буває таке, що молодші школярики починають ранок зі сльозами: «Хочу спати». Не тисніть і не сваріться з дитиною. Можна навіть один раз піти на поступки: «Гаразд, сьогодні ти набираєшся сил і робитимеш завдання вдома, але спати ляжеш на дві години раніше». До речі, першокласникам бажано дати додаткову годину денного сну.


Не ігноруйте прогулянки і спортивні активності

Уроки фізкультури та руханки на перервах — це життєво необхідна частина дитячого розпорядку. Коли діти в холодну пору року сидять безвилазно вдома з гаджетами, настільними іграми і ТБ, вони втрачають фізичний тонус. Як наслідок — відчувають млявість у перші дні після канікул.

Дозвольте дитині рухливі ігри з друзями на вулиці. А самі влаштовуйте довгі прогулянки із сином чи донькою. Дитина має гуляти на свіжому повітрі протягом дня, а також півгодини перед сном. І це — незалежно від погодних умов. Добре, якщо маєте собаку — завжди є необхідність вивести її на подвір’я. До того ж дітям подобається грати з тваринами.

Узимку багато можливостей для того, щоб рухатися із задоволенням: ковзанки (краще на відкритому повітрі), катання на санях та лижах. Не лінуйтесь і сходіть із дитиною на боулінг, до квест-кімнати. Дитина буде в захваті і повернеться за парту в тонусі та повною сил.


Задовольніть потребу в спілкуванні


Соціалізація та спілкування з однолітками в школі — така ж важлива частина навчання, як і уроки. Тому зустріч із друзями та ігри з однокласниками можуть стати гарним стимулом, щоб повернутися до школи.


Після довгих канікул ви помітите, що дитина рветься гуляти з однолітками з подвійною силою. Не нервуйтесь і не забороняйте цього — дітям треба задовольнити потребу в спілкуванні. Поступово баланс навчання та розваг нормалізується.


Подбайте про здорове харчування


Не полінуйтесь навідатися до школи, щоб дізнатися, чим годують вашу дитину, а також чи встигає донька чи син поїсти під час великої перерви. Крім того, є сенс придбати для дитини новий яскравий ланч-бокс і термос із зображенням улюбленого мультяшного героя. Щодня давайте дитині корисні перекуси: кладіть до ланч-боксу сухофрукти, банани, мандарини, хурму і навіть домашні бургери із цільнозернового хліба із сиром і шматочками овочів.


У термос наливайте смачні та корисні напої, які любить ваша дитина: какао, чай з імбиром, лимоном, обліпихою та медом. Це не тільки важливо для здоров’я та самопочуття, а й створить хороший настрій. А з ним бувають проблеми після довгого періоду свят.


Не сваріть за оцінки


Батькам не слід хвилюватися, що під час тривалих канікул дитина «все забула».

Якщо насправді призабула щось і приносить додому не найвищі оцінки в перші тижні навчання — не дратуйтесь і не сваріть. Краще порадійте за дитину: значить, вона дійсно добре відпочила.

Не тисніть з надмірним навантаженням у перші тижні. Доповнювати режим позашкільними гуртками та додатковими заняттями потрібно поступово і дозовано. Надмірні навантаження зараз не будуть ефективними. Курси іноземної мови, заняття з репетиторами — зачекають. А ось спортом і музикою краще починати займатись одразу, якщо це подобається дитині. Найголовніше правило: частіше запитувати дитину, чим вона справді цікавиться та захоплюється.


Складіть «карту тижня»


Далеко не всі діти ладнають із тайм-менеджментом. Дорослим, які звикли до мультитаскінгу, зрозуміти це часом важко. Але спробуйте і допоможіть вашому школяру скласти розклад на день і тиждень. Не треба примусу, робіть це у формі забави.


Повісьте на видному місці «карту тижня» з наклейками, стікерами і смайлами. Окрім шкільних занять внесіть туди гуртки, спортивні активності та обов’язково — розваги: походи в кіно, до театру, у гості. Позначте на карті-календарі дні народження друзів вашої дитини, а також майбутні поїздки та походи. Дітям зазвичай дуже подобаються такі календарі, і вони охоче дотримуються яскравого розкладу, який створили власноруч.


Вигадайте приємні стимули


Важливо знайти для дитини додаткову мотивацію, щоб вона хотіла повернутися до школи після тривалої перерви. Для молодших школярів та учнів середньої школи таким стимулом може бути похід до канцелярського магазину: нові яскраві зошити, модні ручки й фломастери сприятимуть натхненню. Чи, як мінімум, бажанню писати або малювати.


Якщо у вас старшокласник, пам’ятайте, що він піклується про зовнішність, навіть якщо не розповідає вам про це. Тому з підлітком доречно буде піти до магазину і купити новий одяг, який він обере самостійно. Обновка — ще один стимул повернутися в школу.

https://osvitoria.media/opinions/yak-povernuty-dytynu-shkoly-pislya-kanikul-bez-stresu-7-porad-psyhologa/

Психопрофілкатика. Всесвітній день запобігання самогубствам

 10 вересня — всесвітній день запобігання самогубствам. Розвінчуємо поширені міфи про суїцид

Щороку 10 вересня відзначається Всесвітній день запобігання самогубствам. Ключова мета цієї міжнародної дати – підвищити обізнаність людей про значення самогубств як глобальної моральної проблеми; поліпшити знання про те, як можна запобігти суїциду; зменшити стигматизацію, пов'язану з самогубцями. Поговорити є про що, тому Суспільне розвінчує головні міфи щодо цієї табуйованої теми та розповідає, як допомогти близькій людині в біді.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, кожні 40 секунд одна людина вчиняє самогубство. Це близько 800 тисяч осіб на рік, хоча за іншими даними кількість наближається до мільйона. Ще більше людей роблять спроби суїциду (за оцінками ВООЗ, вони стаються приблизно у 20 разів частіше). У 2016 році саме самогубство було другою причиною смерті серед людей віком 15-29 років.

Статистика Центру за контролем і профілактикою захворювань США засвідчує, що після різкого спаду в 1990-ті роки кількість самогубств серед молоді в Америці (у розрахунку на 100 000 смертей) почала зростати в кінці нульових і сягнула піку до 2017 року. Така ж тенденція спостерігається і серед дітей віком 10-14 років – за останнє десятиліття число суїцидів серед них зросло втричі.

Рівень самогубств в Україні майже вдвічі перевищує аналогічний показник у країнах ЄС. Суїцид є "лідером" серед неприродних причин смерті – майже кожен п'ятий випадок від усіх зовнішніх чинників.

За даними ВООЗ, у 2000 році в Україні на 100 тис. населення припадало 29,6 самогубств. Через 10 років їхня кількість знизилася до 18-19, але за останні кілька років знову зросла і перевищила 20 самогубств на 100 тис. осіб. У віці від 20 до 35 років самогубства забирають більше життів, ніж ДТП.

Це стосується не тільки молоді: чоловіки віком 75-79 років майже у 2,5 раза частіше накладають на себе руки, ніж юнаки 20-24 років. Ще одна особливість – смертність саме чоловіків. Із 6279 самогубців у 2018 році 5172 були чоловіками. Для порівняння: внаслідок ДТП загинуло 3936 осіб, через отруєння алкоголем – 3089, а було вбито 1638 осіб. Тож можна впевнено сказати, що проблема самогубства стосується усіх людей, незалежно від віку, рівня достатку, освіти чи місця проживання. Тому потрібно розвінчати деякі найпоширеніші міфи.

Міф №1. До суїциду схильні тільки люди з психічними розладами

Це не так. Не всі люди, які вчиняють спроби суїциду, – психічно хворі. Найчастіше це відбувається імпульсивно: у розпал внутрішньої або зовнішньої кризи, коли не вдається впоратися зі стресом і життєвими випробуваннями, такими як фінансові проблеми, розлучення або хвороби.

З суїцидальними нахилами тісно пов'язані переживання конфліктів з коханими, стихійних лих, насильства стосовно себе, відчуття ізоляції або втрати. Також рівень самогубств вищий серед уразливих груп, яких піддають дискримінації: біженці, мігранти, ЛГБТІ-спільнота, колишні ув'язнені. І, безумовно, найсильнішим фактором ризику самогубств є попередня спроба самогубства.

Причин суїциду може бути багато або вона може бути одна, але важливо інше – людина не може дати собі раду, тому самогубство для неї є спробою припинити страждання.

Міф №2. Після хоча б одної невдалої спроби накласти на себе руки людина обов'язково спробує ще раз у майбутньому

Це не так. Ризик самогубства, як правило, виникає у зв'язку з певною життєвою ситуацією і довго не триває. Суїцидальні думки можуть періодично виникати знову, втім, це не означає, що так буде тривати завжди. Той, хто колись подумував про самогубство і навіть намагався його вчинити, може згодом назавжди відкинути ці думки.

Спроба самогубства часто є спробою контролювати глибокі, болючі емоції та думки. Щойно вони зникають, ідея про самогубство перестає бути нав'язливою. Проте навіть якщо людина з часом повертається до неї, то це не скасовує шанс прожити довге, успішне та переважно щасливе життя.

Міф №3. Думки про самогубство не загрожують людям, у яких є робота і сім'я

У 2017 році тисячі користувачів соцмереж підтримали флешмоб #faceofdepression (обличчя депресії), аби довести, що люди з психічними розладами можуть не відрізнятися від інших у натовпі та ніяк не видавати свого стану. Багато хто поділився світлинами (часто з усмішкою на обличчі) у розпал депресії або незадовго до спроби самогубства. Після знайомства з їхніми історіями починаєш розуміти, що визначити потенційного самогубцю за зовнішніми ознаками практично неможливо. Як і за поведінкою, тому що люди з депресією теж ходять на вечірки, можуть усміхатися або сміятися.

Ми звикли бачити лише зовнішні прояви життя іншої людини. І думаємо, що людина зі здоровою сім'єю, хорошою роботою, красивим будинком взагалі не може скаржитися на життя. Утім, ви ніколи не дізнаєтесь, що ця людина відчуває насправді. Потрібні яскраві приклади? Будь ласка: "Ейнштейн від комедії" актор Робін Вільямс, фронтмен Linkin Park Честер Бенінгтон, Курт Кобейн, Мерилін Монро й безліч інших видатних та успішних людей.

Але ось кілька ознак того, що у людини може бути не все гаразд:

• з'явилися нав'язливі думки про безглуздість існування;
• відчуття втрати контролю над власним життям;
• надто різка самокритика, песимізм з відсутністю надії на краще;
• "затуманення" мозку і труднощі з концентрацією уваги;
• різкі перепади настрою; стурбованість і дратівливість;
• сильний гнів, лють або почуття помсти;
• почуття самотності навіть у колі друзів, відчуття сорому, провини або власної неповноцінності.

Міф №4. Більшість самогубств стаються в період свят

Зустрічали кого-небудь, хто не любить святкувати Новий рік або свій день народження? Або, наприклад, тих, кому не подобається День усіх закоханих? Протягом свят деякі люди особливо гостро відчувають відчуженість від навколишнього світу – в них виникає відчуття ізоляції від інших, що посилює тривогу та загострює внутрішні проблеми.

Проте, всупереч поширеній думці, статистика самогубств досягає піку не на свята, а навесні. Точна причина цього невідома, але це підкреслює необхідність відкинути будь-які упередження щодо чудодійної сили сонячного світла для того, хто не здатен радіти йому повною мірою.

Міф №5. Коли людина відновлюється після думок про самогубство, ризик рецидиву знижується

Емоційне самопочуття, особливо у людини з думками про самогубство, – не стала величина. Навіть якщо вдалося вибратися з цього стану і повернутися до нормального життя, не можна сказати, що все минуло.

Щоб накласти на себе руки, потрібно використати велику кількість внутрішньої енергії, а депресивні розлади відомі саме її відсутністю. Тому на ранніх стадіях одужання є небезпека, що у людини з'явиться достатньо сил, щоб здійснити задумане. У багатьох випадках люди піддаються найбільшому ризику, коли вперше виходять з лікарні – це жорстока іронія пригніченого стану психіки.

Міф №6. Щоб запобігти самогубству близької людини, достатньо поділитися номером спеціалізованої гарячої лінії

Не все так просто. Гарячі лінії можуть бути ефективними – все-таки десятки тисяч людей по всьому світу щорічно звертаються до них по допомогу в боротьбі з думками про самогубство. Але недостатньо дати номер людині, яка перебуває на межі, адже ви не знаєте, чи скористається людина цією пропозицією. Тому дуже важливо допомогти потенційному самогубцю вжити заходів для його порятунку.

Найкраще запитати прямо, як і чим ви можете допомогти. Можливо, варто запропонувати звернутися до знайомого психіатра або відвезти людину в пункт невідкладної допомоги (якщо ситуація критична). В Україні працюють локальні гарячі лінії допомоги, які допомагають людям справлятися з думками про самогубство:

• телефон Довіри благочинного фонду "Ставропігіон" у Львові – 1558;
• телефони екстреної психологічної допомоги при Кризовому Центрі медико-психологічної допомоги: (068) 770 37 70, (099) 632 18 18, (093) 609 30 03;
• "Лiнiя допомоги": (067) 975 76 76, (066) 975 76 76, (093) 975 76 76;
• "Ла Страда-Україна": 0 800 500 335 або 386 (з мобільного);
• лінія психологічної допомоги для учасників АТО та членів їхніх сімей: 0 800 505 085.

Міф №7. Самогубці егоїстичні й обирають легкий шлях

Коли людина вмирає внаслідок самогубства, вона залишає після себе величезний біль для близьких. Тому багато хто вважає, що покійний діяв егоїстично, не подумавши про наслідки для інших. Однак це переконання – один з найшкідливіших міфів про самогубство, який заважає соціальній роботі з суїцидом.

Часто ті, хто думають про самогубство або намагаються його скоїти, вважають себе тягарем для близьких. Коли людина мало піклується про власне життя, їй важко уявити, що інші глибоко турбуються про неї.

Суїцидальні думки виникають не через відсутність бажання жити – це засіб покласти край стражданням. Це не так вибір, як вимушена реакція. Мислення такої людини спотворене відчайдушним депресивним сприйняттям світу. Зі свого боку ви можете допомогти, якщо виявите увагу та спробуєте зрозуміти чужі проблеми.

Міф №8. Люди, які хочуть померти, завжди знаходять спосіб

Існує хибна думка, що самогубці знайдуть спосіб вмерти попри все. Це підживлює помилкове уявлення про те, що профілактика самогубства неможлива, що марно простягати руку допомоги тому, хто замислюється про суїцид. Схильні до суїциду люди в багатьох випадках поводяться вкрай амбівалентно, тому до кінця не впевнені в самогубстві. Вони розриваються між бажанням жити та бажанням припинити страждати.

Міф №9. Розмова про самогубство тільки підштовхне людину вчинити його

Самогубство – табуйована тема, тому дехто боїться говорити про неї з іншими. Але такі розмови не тільки зменшують стигматизацію, а й дозволяють людям звернутися по допомогу, переосмислити свій емоційний стан і поділитися своєю історією. Нам варто говорити про самогубство, і не лише 10 вересня.

Викриття поширених міфів може дозволити поглянути на самогубство під іншим кутом – з точки зору розуміння і співчуття до людини, яка переживає внутрішню боротьбу. Можливо, вони борються з психічним захворюванням, а може, перебувають під екстремальним тиском і не володіють здоровими навичками виживання або навіть банальною підтримкою близьких.

Як суспільство ми не повинні боятися говорити про самогубство, про психічні захворювання або шукати лікування для людини, яка цього потребує. Викорінення стигми починається з розуміння того, чому стаються самогубства, і з пропаганди обізнаності про психічне здоров'я в наших громадах.

Як почати розмову про самогубство: заходи протидії суїциду

1. Оберіть слушний час. Переконайтеся, що можете цілковито приділити увагу бесіді, не відволікаючись на телефон або роботу.
2. Почніть з висловлення стурбованості, використовуючи конкретні приклади з власних спостережень. Наприклад: "Останнім часом ти маєш стурбований вигляд і став замкнутим навіть у компанії друзів".
3. Не бійтеся запитати прямо. Головне — не заганяйте людину в глухий кут різкими твердженнями та не змушуйте її займати оборонну позицію. Питання "Тобі трапляються думки про те, щоб заподіяти собі шкоду?" або "Ти коли-небудь думав про самогубство?" допоможуть почати розмову і спрямувати її в потрібний бік.
4. Поцікавтесь, як ви можете допомогти. Ще ніхто не навчився читати думки, тому найкращий спосіб дізнатися, чим ви можете бути корисні в цей важкий час, – запитати прямо.
5. Якщо людина визнає, що схильна до суїциду, то зверніться по допомогу до фахівців. Запропонуйте разом поїхати до лікаря моральної підтримки.
6. Якщо людина заперечує суїцидальні наміри або каже, що не збирається завдавати собі шкоди, то просто нагадайте, що ви поруч і підтримаєте її в разі потреби.

https://suspilne.media/162498-ukraina-nato-ta-rezultati-vizitu-zelenskogo-v-ameriku-intervu-z-posolkou-ukraini-v-ssa/