Зі святом Останнього дзвоника!

Психопрофілактика. Мульт-вітальня

"Корисні підказки"

Про симпатії та антипатії

Якщо ти скоїв поганий вчинок

Про жадібність та щедрість

Про темпераменти

Злість.Карати чи помилувати?

Психопрофілактика. Самостійне життя у великому місті

Самостійне життя у великому місті:

 як не розгубитися?

Початок навчання в чужому місті подалі від дорослих — це не лише свобода, але й стрес. Адже вчорашній школяр уперше опиняється без допомоги та піклування батьків і вчиться самостійності. Якими мають бути перші кроки в чужому місті?

Визначаємося, де жити

Насамперед потрібно визначитися з житлом. Якщо дозволяють фінанси, можна винаймати окрему квартиру або кімнату на двох. Проте ми вважаємо, що на перших курсах найкраще жити в гуртожитку. Разом виживати легше, а досвідчені старшокурсники завжди зможуть підказати: де дешевше купувати продукти, як знайти підхід до найсуворіших викладачів або як дістатися до потрібної локації. А то й віддадуть свій конспект лекцій.

Звичайно, для життя в гуртожитку потрібно бути відкритим до нових знайомств. Доведеться приноровлюватися до сусідів по кімнаті, до їх вподобань у їжі та музиці. Проте у скрутні часи в гуртожитку завжди можна позичити гроші чи навіть поїсти в гостях. Водночас будь готовий до того, щоб самому поділитися останньою банкою варення.

Пізнаємо інфраструктуру міста

Оселитися в гуртожитку бажано трохи заздалегідь, ще до початку навчання. Так у тебе буде час роззирнутися довкола, розібратися з транспортом і знайти дорогу до навчальних корпусів. Для того щоб швидко освоїтися в новому місті, можна використовувати сучасні застосунки. Наприклад, Eway public transport було спеціально розроблено для відстеження громадського транспорту. Також можна використовувати універсальний додаток Google Maps, який допоможе прокласти маршрут до вокзалу, найближчої лікарні, цілодобової аптеки, нічного клубу або кафе. Спочатку ти можеш відчувати деяку розгубленість, але це цілком нормально, вона швидко минеться.

Фінанси й побут

Дуже важливий аспект самостійного життя — фінанси та планування бюджету. Якщо раніше ти не замислювався над тим, звідки береться їжа в холодильнику, то тепер тобі доведеться самостійно купувати продукти й готувати їжу.

Оселившись у гуртожитку, передусім необхідно буде придбати господарські дрібниці та засоби для прибирання, на які можна скинутися з сусідами по кімнаті. До того ж потрібно буде вирішити, харчуватиметеся ви разом чи окремо, а також домовитися про графік прибирання в кімнаті та розподіл інших побутових обов’язків. Крім того, бажано буде зробити невеликий запас продуктів, які довго не псуються (наприклад, крупи, макаронні вироби, чай, кава, сіль, цукор, спеції тощо). Пізніше потрібно буде купити книги та навчальні матеріали.

Найголовніше ― це спланувати свій бюджет: ті гроші, що батьки даватимуть тобі на місяць, треба буде розрахувати поденно. Таким чином, ти знатимеш свій щоденний ліміт, який не бажано перевищувати. За них ти купуватимеш продукти, засоби гігієни й одяг, а також оплачуватимеш мобільний зв’язок, проїзд і розваги.

Слід мати на увазі, що бувають і непередбачувані витрати. Для поїздок містом краще придбати проїзний. Зробити це можна буде після отримання студентського квитка. А для того, щоб через брак грошей не сидіти наприкінці місяця на «Мівіні», скористайся одним важливим правилом: готувати ― завжди вигідніше, ніж харчуватися напівфабрикатами. Густий і ситний суп на кілька днів можна приготувати практично «з нічого» (картопля, крупа, засмажка) і коштуватиме він набагато дешевше, ніж пакунок вареників на один раз.

ТОП-5 способів підробітку для студентів

Якщо, незважаючи на всі способи економії, у тебе настав «чорний день» і терміново потрібні гроші, завжди можна підзаробити. А про види підробітку іноді можна дізнатися у сусідів по гуртожитку. Це є ще однією перевагою спільного проживання.

Дуже часто студентів наймають для роботи промоутерами. Великий плюс полягає в тому, що ця робота добре поєднується з навчанням і дозволяє прокачати навички спілкування. А мінус ― у тому, що доведеться довго перебувати на ногах.

Охоче беруть студентів і операторами кол-центрів. Цей вид заробітку є також хорошою школою спілкування. Робота в кол-центрі навчає вирішувати будь-які проблеми та розуміти будь-яких людей.

Підпрацьовують студенти й офіціантами. Серед плюсів цієї роботи - чайові, доступні обіди, веселий молодіжний колектив і зручний графік. Серед мінусів: фізичне навантаження й часті стресові ситуації.

Деякі студенти заробляють гроші виконанням студентських робіт і репетиторством. Вони пишуть курсові, реферати. Деякі студенти займаються іноземними мовами або іншими науками з дітьми. Але ця робота підходить лише тим, хто справді добре навчається.

Розповсюдження листівок ― це ще один вид підробітку для молоді. Він не вимагає особливих навичок, заробіток дає невеликий, але може бути досить виснажливим.

Не забити на навчання!

Першокурсник стикається з безліччю нових речей: колоквіуми, семінари, заліки, курсові тощо. Водночас атмосфера великого міста з його можливостями може запаморочити голову. Саме в цей час найголовніше ― не забити на навчання. Будуть ще у твоєму житті розваги. А на початку навчального року неабияк важливо звикнути до розкладу, втягнутися та зарекомендувати себе сумлінним студентом. Пам’ятай, твій диплом ― у твоїх руках, а за прогули пар можуть і відрахувати.

Саме тому з першого дня навчання потрібно привчити себе до систематичного виконання домашніх завдань. Згодом це стане звичкою. Якщо ти отримав завдання, яке вимагає тривалої підготовки, не потрібно відкладати його наостанок, щоб потім не сидіти над ним цілу ніч з червоними очима, випиваючи літри кави. Можна розділити його на декілька частин, виконуючи їх поступово.

Використовуй усі можливості гаджетів. Лекції можна конспектувати і одночасно записувати на диктофон. Але покладатися лише на диктофон не варто, бо на подальше розшифрування піде багато часу. До того ж інформація, яку сприймаєш на слух, не завжди вкладається в голові. Тому краще конспектувати, а якщо щось забудеш, то матимеш можливість прослухати запис.

Використовуй додаток Google Docs для роботи з документами зі смартфона або планшета. Шукай додаткові джерела інформації: лекції та конференції TED Talks, онлайн-курси провідних університетів світу (наприклад, для учасників lifecell Campus в додатку Prometheus трафік не тарифікується, тобто можна дивитись досхочу), а також знаходь і слухай пізнавальні подкасти ― успіх у навчанні тобі гарантований!

Чеклист абітурієнта

1. Що зробити влітку?

• а) Знайти чати та канали університету в Телеграмі;
• b) Якщо є бажання орендувати квартиру – зайнятися пошуком, гуртожиток – зайнятися пошуком співмешканця.

2. Що зробити у вересні?

• не панікувати;
• познайомитися з новими одногрупниками;
• дізнатися про викладачів та організацію навчання у студентів старших курсів;
• вдало розподілити свій час.

Джерело:http://osvita.ua/vnz/student_life/73691/?fbclid=IwAR3RqZ35X4nXxcHsR-0Aflv3ljc_j2Z0ie-mnyDczOO9_TF-ybC2eqYVjwc

Психопрофілактика. Інфографіка

Виховання без покарань

Джерело: Проєкт "НеБийДитину"

Психопрофілактика. Дитина у кризовій ситуації

Як допомогти дитині у кризовій ситуації

У періоди криз діти найбільш вразливі. Коли кризові ситуації зачіпають їх безпосередньо або ж діти піддаються впливу обставин, що завдають психологічної чи моральної травми через засоби масової інформації, важливо захищати їх емоційне благополуччя так само, як і фізичну безпеку. Далі пропонуються рекомендації про те, як батьки можуть допомогти своїм дітям впоратися з важкими подіями.

1. Будьте обізнані про поширені реакції дітей на травмуючі ситуації

Кожна дитина унікальна в тому, як вона реагує на загрозливі події. Деякі діти стають більш тихими або замикаються, а інші стають дратівливими або влаштовують істерику з метою привернути до себе більше уваги. Багато дітей починають вести себе, як малюки (тобто регресують), наприклад, смокчуть палець або чіпляються за батьків, не відходять від них. Важливо пам'ятати, що все це – нормальна реакція дітей на чинники, які завдають травми, і зберігати спокій та проявляти турботу у ставленні до них.

2. Будьте готові справлятися з дитячими страхами та тривогами

Поширені дитячі страхи можуть посилюватись після пережитої кризової ситуації. Діти починають сильніше боятись темряви й самотності. Частішають проблеми зі сном і такі симптоми, як болі в животі й головний біль, особливо в дітей молодшого віку, які не можуть висловити, що саме вони відчувають. Ви можете допомогти їм заспокоїтися, читаючи казки, програючи ніжну, тиху музику, погладжуючи малюків по спині та пропонуючи їм смачну їжу. Дітей треба заспокоювати і словами, і теплими, сповненими любові обіймами.

3. Забезпечуйте дітям відчуття безпеки

Оскільки, переживаючи важкі події, діти відчувають себе вразливими та пригніченими, батькам дуже важливо в першу чергу зосередитись на захисті своїх дітей і забезпеченні їм фізичного комфорту – ковдр, улюблених продуктів, заспокійливих занять, щоб відновити їх почуття безпеки. Час, що проводиться всією родиною разом, – це справжній притулок для дітей у періоди невизначеності.

4. Обмежуйте доступ дітей до новин

У жодному разі не покладайтесь на новини як джерело необхідної дітям інформації. Звуки й образи репортажів часто занадто яскраві для дітей і змушують їх переживати травмуючі події ще сильніше. Важливо роз'яснювати їм, що відбувається й давати чесні відповіді, дотримуючись основних фактів і не вдаючись у деталі, а потім переконувати малюків у тому, що їх безпека для вас важливіше над усе.

5. Слухайте своїх дітей

Намагайтесь давати дітям можливість для вираження своїх почуттів і занепокоєнь. Ставте відкриті запитання: «Які новини ти чув?», «Як ти себе почуваєш?», «Чи є в тебе якісь запитання?». Так діти зможуть розповісти про свої потреби. Активно слухайте, не намагайтесь виправляти або применшувати значення їх емоцій і чітко та ясно висловлюйте свою підтримку: «Ми робимо все, що в наших силах, щоб ти був у безпеці».

6. Просіть дітей описувати й малювати свої хвилювання

Деякі малюки не хочуть висловлювати свої хвилювання, тому необхідно дати їм можливість виразити себе іншими способами. Письмо й малювання можуть допомогти малюкам справитися з тим, що їх турбує. Використовуйте це як можливість нагадати їм про те, що їхні почуття цілком нормальні. Ви допоможете дітям, якщо продовжите уважно слухати їх протягом усього процесу емоційного одужання.

7. Не забувайте гратись

Гра – це природна форма спілкування й обробки подій кожної дитини. Під час гри діти можуть розповідати історії про те, що вони чули й відчувають, навіть якщо не повністю розуміють це. Це також здоровий спосіб відволіктись від важких життєвих обставин, який допомагає виплеснути енергію та стрес.

8. Демонструйте здорове вміння долання кризових ситуацій

Ваші діти чекають від вас не тільки розради, а й навчання того, як правильно справлятися зі своїми складними емоціями. Давайте собі достатньо особистого часу на осмислення того, що ви переживаєте, щоб у вас був запас сил для допомоги своїм дітям. Але не думайте, що ви повинні постійно приховувати ознаки біди, горя, кризової ситуації – коли ваші діти бачать вас засмученими, станьте для них прикладом і скажіть, що хоча зараз вам сумно й важко, ви знаєте способи зробити так, щоб незабаром вам стало краще.

9. Слідкуйте за поведінкою дітей протягом певного проміжку часу

Хоча зміна дитячої поведінки у відповідь на емоційну травму цілком нормальна, симптоми стресу можуть стати проблемою, якщо будуть зберігатись досить довго. Просто слідкуйте за змінами в їжі, сні, іграх, навчанні та спілкуванні своїх дітей; якщо позитивні зміни не відбуваються протягом тривалого періоду часу, звертайтесь по професійну допомогу.

10. Надихайте дітей на позитивні реакції

Після пережитого діти повинні відновити відчуття власних можливостей, гнучкості й життєстійкості. Допоможіть їм спрямувати свої почуття в конструктивне русло та знайти способи допомогти іншим людям. Коли діти пишуть листівки, беруть участь у волонтерській діяльності разом з усією родиною, це не тільки допомагає їм зосередитись на позитиві, а й задає тон для прийняття всіх життєвих негараздів і протистояння їм.

Джерело: https://childdevelop.com.ua/articles/psychology/1711/

Онлайн-консультація. Керування гнівом

Ефективні поради 

з керування гнівом для дітей

Сердитись час від часу - цілком нормально. Але не можна допускати, щоб злість переростала в жорстокість або агресію. Дуже важливо, щоб дитина це знала. Щоб запобігти агресивній поведінці дитини, потрібно навчити її керувати гнівом.
Чи є у вашої дитини проблеми з гнівом?
Кожна людина відчуває гнів, у тому числі й діти. І це нормально. Але деякі люди не можуть справлятися зі своїм гнівом. Розглянемо кілька ознак, які можуть свідчити про те, що у дитини є проблеми з гнівом:

• дитина часто виходить з себе через найменші дрібниці;
• дитина втрачає самоконтроль, не може зупинитися під час спалаху гніву;
• дитина не може зв'язно висловити свої почуття;
• дитина не помічає, як їх гнів впливає на інших людей. Здається, що її не хвилюють почуття оточуючих;
• дитина поводиться нерозумно;
• дитина використовує погрози в мовленні. У її малюнках і тому, що вона пише, присутня тема насильства і агресії;
• дитина говорить, що в її агресивній поведінці винні інші;
• дитина сердиться протягом довгого часу;
• дитина починає контролювати свою поведінку тільки після того, як її зупинять і посварять.

Діти, які бездумно проявляють агресивну поведінку, відчуваючи злість, зазвичай роблять боляче собі або іншим. Іноді проблеми з гнівом у дитини очевидні. Але в деяких випадках батькам потрібно уважно спостерігати за її поведінкою і думками.
Якщо ви помічаєте, що дитина часто відчуває гнів, вам варто дізнатися, як ним керувати.
Що таке керування гнівом?
Керування гнівом - це процес навчання дітей тому, як правильно направляти свій гнів у безпечне русло. Діти вчаться виявляти ознаки гніву, заспокоюватися і виконувати більш продуктивні дії. Керування гнівом не означає, що потрібно пригнічувати або заперечувати свої почуття.
Гнів - це нормальне почуття, і його потрібно висловлювати. Пригнічений гнів може призвести до спалахів, людина може стати агресивною і жорстокою. Керування гнівом допомагає запобігти таким спалахам, які можуть завдати шкоди дитині або іншим людям.
Навички управління гнівом так само важливі, як і інші життєві навички, які допомагають дитині згодом стати розумним дорослим. Як же допомогти дитині навчитися керувати гнівом?
Поради з керування гнівом у дітей
Керувати гнівом нелегко. Саме тому дитина повинна це засвоїти якомога раніше. Розглянемо кілька порад, які допоможуть дитині краще справлятися зі своїм гнівом.
1. Беріть паузу
Паузи завжди допомагають, коли дитина сердиться. Коли у неї трапляється напад гніву, не реагуйте і не сваріть її. Це тільки посилить її гнів. Замість того щоб сперечатися або говорити з нею на підвищених тонах, вчиніть так: почекайте, поки дитина закінчить, а потім відведіть її до її кімнати. Скажіть їй якомога спокійніше, що вона повинна провести у своїй кімнаті деякий час, щоб заспокоїтися.
Почуття власного гніву може лякати деяких дітей. У такому випадку не варто залишати дитину саму в кімнаті: це тільки посилить гнів. Якщо ви помічаєте, що до почуття гніву у дитини додається страх, залишайтеся поруч з нею.
Але якщо дитина проявляє агресію, негайно зупиніть її і змусьте сидіти тихо протягом однієї-двох хвилин, поки вона не заспокоїться.

• Якщо ви навчите дитину дихальних вправ або йоги, це допоможе їй заспокоюватися, перш ніж гнів оволодіє нею.
• Прогулянка на свіжому повітрі на самоті допоможе їй зібратися з думками і почуттями.
• Навчіть дитину рахувати від одного до десяти, роблячи вдихи й видихи в такт. Це допоможе їй заспокоїтися.

2. Вивчіть словник почуттів
Коли маленькі діти відчувають злість, вони зазвичай кричать, б'ються і кидаються речами, тому що не знають, як висловити свій гнів словами. Словник почуттів - це список слів, які дитина може використовувати, щоб висловити свої емоції. Навчіть її слів, які позначають емоції.

• Ви можете почати з таких слів, як «сердитись», «щасливий», «злякатися», «нервовий», «тривожний», «роздратований» тощо.
• Як тільки дитина засвоїть ці слова, навчіть дитину вживати їх в реченнях: «Я зараз так серджуся на тебе» або «Він мене дратує».
• Висловити свої почуття завжди краще за допомогою слів, ніж битися, кусатися або кидатися речами.
• Читання книг про емоції може допомогти дитині краще розуміти свої почуття.

3. Дайте вихід гніву
За почуття гніву відповідає мигдалеподібне тіло - частина мозку, яка також відповідає за реакцію організму «бий або біжи». Як тільки людина відчуває гнів, у її надниркових залозах виділяється адреналін, підвищується рівень тестостерону в організмі, підвищується пульс і артеріальний тиск. Коли в організмі підвищується рівень адреналіну, людина відчуває силу і енергію, а її голос стає голоснішим. Такі зміни збільшують ризик агресивної поведінки. Щоб цьому запобігти, потрібно перенаправити адреналін на щось більш продуктивне і менш шкідливе. Наприклад, можна побити боксерську грушу, покричати в подушку, зайнятися якимось видом спорту (наприклад, бігом, плаванням або просто робити фізичні вправи). Фізичне навантаження - один з найефективніших способів управління гнівом як для дорослих, так і для дітей.
4. Співпереживайте дитині
Співпереживання може творити чудеса, коли мова йде про дитину, що відчуває гнів. Якщо ваша дитина сердиться, заохочуйте її говорити про це. Не перебивайте дитину, коли вона висловлює свій гнів. Визнайте будь-які її почуття, будь-то гнів, роздратування або якісь інші.
Покажіть дитині, що ви дбаєте про неї. Часто діти стають агресивними, коли вони розчаровані або відчувають, що ними нехтують або зраджують їм. Дитина може відчувати, що гнів - це єдиний спосіб, щоб її почули або сприйняли серйозно. Подумайте, після якого вашого вчинку дитина стала проявляти гнів.
Коли дитина заспокоїться, сядьте поруч з нею і щиро запитайте, що її турбує і як ви можете їй допомогти. Запропонуйте дитині прогулятися і поїсти морозива. Прогулянка допомагає дитині отямитись. Не акцентуйте увагу дитини на помилках. Дозвольте їй робити помилки - без цього неможливий розвиток. Не набридайте дитині довгими поясненнями - просто мовчіть і тим самим проявіть трохи співчуття.
5. Хваліть дитину за хорошу поведінку

Поведінка дитини залежить від того, як ви на неї реагуєте. Діти завжди прагнуть привернути увагу батьків будь-якими способами і отримати їх схвалення. Тому, коли ваша дитина демонструє хорошу поведінку, хваліть її й цінуйте її зусилля. Але не перестарайтеся. Занадто часта похвала може принести шкоду: дитина буде чекати тільки похвалу і не буде сприймати критику. Похвала за хорошу поведінку важлива, проте не менш важливо вказувати їй на неправильну поведінку і допомогти виправити її.
6. Покажіть дитині хороший приклад
Покажіть дитині приклад того, як керувати гнівом і контролювати свої емоції. Батьки самі повинні навчитися контролювати свій гнів, спілкуючись один з одним. Якщо батьки не можуть спілкуватися чемно, діти теж навряд чи навчаться цьому. Гарне спілкування - це мистецтво, і цьому треба вчитися.
Визнайте свою неправоту. Коли ви будете визнавати свої помилки, тим самим ви заслужите повагу своїх дітей і навчите дітей покірності. Батьки повинні навчитися вирішувати свої проблеми цивілізовано. Коли ви навчитеся цього, діти будуть брати з вас приклад і намагатися впоратися зі своїм гнівом без агресії і насильства.
7. Встановіть правила
Правила важливі для того, щоб дитина виросла дисциплінованою. Дуже важливо встановити дитині правила на випадок, коли вона злиться. Дитина повинна розуміти, що злитися - нормально. Але проявляти жорстокість або агресію неприпустимо. Тому вона повинна дотримуватися таких правил:

• неприпустимо битися, кусатися, щипати або застосовувати насильство;
• не можна кричати - щоб вирішити будь-яку проблему, всі розмовляють спокійно;
• не можна обзиватися і говорити образливі речі;
• ніколи не можна говорити відразу ж, як тільки з'являється почуття гніву. Дитина повинна відкласти розмови до того моменту, коли вона заспокоїться;
• проблеми потрібно вирішувати, коли всі спокійні;
• метою будь-якої суперечки має бути вирішення проблеми, а не доведення своєї правоти;
• після спалаху гніву потрібно потиснути один одному руки і помиритися;
• не потрібно постійно згадувати минуле.

Ви можете доповнити список правил на свій розсуд. Враховуйте при цьому поведінку дитини. Головне - переконатися, що і ви, і ваші діти дотримуєтеся цих правил, і будь-які їх порушення мають наслідки. Правила повинні бути однозначними, і з них не повинно бути винятків.
8. Знайдіть альтернативу
Якщо дитині не можна кричати і битися, коли вона відчуває гнів, то що вона повинна робити? Ось кілька альтернативних способів безпечно виплеснути свій гнів:

• Використовуйте боксерську грушу. Побити грушу або подушку, щоб виплеснути гнів - нормально, бити людей - ні.
• Запропонуйте дитині написати на аркуші паперу причину гніву і порвати його на дрібні шматочки.
• Дихайте. Запропонуйте дитині робити глибокі вдихи і видихи щоразу, коли вона відчуває гнів. Можна виконати вправу «Подих дракона»: запропонуйте дитині вдихати через ніс і видихати через рот, ніби дракон дихає вогнем.
• Відведіть дитину в спокійне місце, подалі від того, що викликає у неї гнів. Так дитина швидше заспокоїться.
• Запропонуйте дитині намалювати свої емоції. Кольорові малюнки допоможуть дитині заспокоїти емоції і спрямувати гнів у творче русло.
• Поцікавтеся у дитини, що її заспокоює. Використовуйте ці підказки кожен раз, коли ви бачите, що вона починає злитися.
• Дотримуйтеся правила «Ранок вечора мудріший». Якщо ввечері у дитини виникла проблема, краще її обговорити на наступний ранок, коли всі будуть спокійні.
• Будь-яка проблема має багато способів вирішення. Допоможіть дитині розібратися в причинах проблеми, трохи почекайте і поверніться до проблеми, коли вона заспокоїться.

Дітям старшого віку слід розповісти про різницю між почуттями і поведінкою, використовуючи певні заняття. Про них піде мова пізніше.
Анкети з керування гнівом
Дитина може навчитися керувати гнівом, відповідаючи на питання в анкетах. Їх можна завантажити в Інтернеті або зробити для дитини самостійно. Найкраще створити індивідуальні анкети для дитини, враховуючи її особливості. Розглянемо кілька прикладів анкет, які ви можете зробити для дитини.
1. Як я відчуваю гнів?
Ця анкета дозволяє дитині звернути увагу на фізичні й емоційні відчуття під час нападу гніву. Анкета також спонукає дитину усвідомлювати свою поведінку, коли вона відчуває гнів, і шукати альтернативні моделі поведінки.

Опиши свої відчуття в різних частинах тіла, коли ти відчуваєш гнів. Потім напиши три способи заспокоїтися, коли ти злишся. Мої очі відчувають: Мої вуха відчувають: Мій рот відчуває: Моє обличчя відчуває: Мій живіт відчуває: Мої руки відчувають: Мої ноги відчувають: Коли я розлючений (-а), я:

2. Що я можу зробити?
Багато дітей відчувають гнів, але не знають, як його виразити. Тому вони плачуть, кричать, кидаються речами тощо - вони просто не знають інших способів висловити гнів. Ця анкета показує дитині більше варіантів того, як впоратися з гнівом.

Що я можу зробити?
Почекати й заспокоїтися	Прогулятися й дозволити гніву вийти	Не звертати уваги на ситуацію
Вибачитися	Зайнятися чимось іншим	Сказати, щоб він припинив так робити

3. Як висловити гнів?
Ця анкета показує дитині, як висловити свої почуття батькам. У ній акцентується увага на причинах гніву, на тому, як дитина відчуває себе в хвилини гніву і на тому, що вона хоче робити в таких ситуаціях по-іншому.

Як висловити гнів? Я відчуваю ____________________________________________________________________                                                (Розкажіть іншій людині, що ви відчуваєте) Коли ____________________________________________________________________                                    (Опишіть ситуацію, яка викликає у вас гнів, якомога докладніше) Будь ласка, ____________________________________________________________________                                                             (Скажіть, що б ви хотіли, щоб відбулося)

Анкети можуть здатися дитині чимось на зразок домашнього завдання в школі. Тому вони можуть погано допомагати в тому, щоб навчити дитину керувати гнівом. У такому випадку можна використовувати ігри.
Ігри та заняття, які навчать дитину керувати гнівом
Ігри - це, перш за все, весело, але їх можна використовувати і для того, щоб чомусь навчити дитину. Розглянемо кілька ігор, у які можна грати з дитиною і одночасно навчати її керувати своїми емоціями.
1. Не гнівайся
Ця гра розвиває у дитини навички емоційного інтелекту. Вона допомагає дитині побачити різні варіанти реакції на події, які її турбують або викликають гнів, і вибирати найбільш адекватну реакцію.
Вам буде потрібно:

• список можливих ситуацій, які викликають у дитини гнів;
• папір;
• велика сумка.

У цю гру найкраще грати групою в 5-8 чоловік. Перед початком гри запишіть різні ситуації, у яких дитина може розлютитися. Ось кілька прикладів:

• Ти відчуваєш себе погано, але мама змушує тебе йти в школу. Ти хочеш накричати на маму. Як ти думаєш, що потрібно зробити замість цього?
• Ти збираєшся покататися на велосипеді, але у нього спущене колесо. Від злості ти хочеш перекинути велосипед. Як ти думаєш, що потрібно зробити замість цього?
• Мама приготувала на вечерю рибу, але ти не любиш рибу. Тобі хочеться встати з-за столу і піти до своєї кімнати. Як ти думаєш, що потрібно зробити замість цього?
• Твій друг випадково пролив сік на твою сорочку. Ти засмучений і хочеш відповісти йому тим же. Що потрібно зробити замість цього?

Як грати:
1. Запропонуйте дітям сісти в коло.
2. Діти по черзі повинні вибирати папірець з ситуацією з сумки.
3. Кожна дитина повинна прочитати свою ситуацію і відповісти на питання.
4. Після цього інші діти можуть запропонувати свої варіанти дій.
Якщо дитина не розуміє, що робити в будь-якій ситуації, ви можете запропонувати оптимальний спосіб впоратися з гнівом.
2. Гра з кубиком
Це проста гра для кількох гравців, у яку можна грати за допомогою кубика.
Вам буде потрібно:

• гральний кубик;
• завдання для кожного номера на кубику.

Перед початком гри придумайте завдання, які повинен виконати гравець, коли йому випаде те чи інше число на кубику. Наприклад:
1 - Назви одну річ, яка тебе дратує.
2 - Назви одну річ, яку ти можеш зробити, щоб заспокоїтися, коли злишся.
3 - Назви один спосіб контролювати свої емоції в школі.
4 - Назви одну дію, яку ти зробив і шкодуєш про це.
5 - Назви ситуацію, коли тобі важко було контролювати свої емоції.
6 - Назви ситуацію, коли ти злився, але прийняв правильне рішення.
Ви можете придумати і інші завдання для гри.
Як грати:
1. Запропонуйте дітям сісти в коло й кидати по черзі кубик.
2. Щоб виконати завдання, дитина повинна назвати тільки одну ситуацію.
3. Не можна обговорювати або коментувати відповіді інших дітей.
У цю гру можна грати в класі або вдома з родиною.
3. Повітряна кулька з гнівом
Ця гра об'єктивує гнів і показує дитині, як його можна виразити. Вона базується на аналогії, що гнів схожий на повітряну кульку. Перш ніж приступити до гри, поясніть дитині такі моменти:

• повітряна кулька - це людина;
• повітря, яким ви надуває кульку - це слова і почуття, у тому числі й гнів.

У цю гру можна грати з однією дитиною або декількома дітьми.
Вам знадобиться:

• багато повітряних кульок;
• простір для гри.

Як грати:
1. Дайте кожній дитині повітряну кульку і запропонуйте надути її повітрям (гнівом), але не зав'язувати.
2. Запитайте дітей: «Що буде, якщо ви помістите в кульку ще більше слів і почуття гніву?» Дочекайтеся відповіді дітей, що кулька лопне, перш ніж пояснювати аналогію.
3. Поясніть, що накопичувати емоції в собі небезпечно. Замість цього потрібно навчитися випускати гнів або висловлювати його безпечним способом.
4. Запропонуйте дітям відпустити повітряні кульки і подивитися, як вони зі свистом літають по кімнаті, натикаючись на різні предмети на своєму шляху.
5. Потім знову надуйте повітряні кульки. Цього разу випускайте повітря повільно, злегка розтягуючи отвір.
Ця вправа показує дітям різницю, коли людина стримує свій гнів, виливає його весь відразу або поступово випускає його, використовуючи слова, малювання тощо.
Окрім ігор, існують також різні фізичні та розумові заняття, які допоможуть дитині уникати агресії в ситуаціях, коли вона відчуває гнів.
1. Фізичні заняття
Крім фізичних вправ, дитина може виконувати такі дії, щоб безпечно виражати гнів:

• Танцювати. Танець - це найкращий спосіб для дитини впоратися з гнівом. Просто включіть музику на комп'ютері або знайдіть на Youtube кумедний танцювальний відеоролик. Дитина може повторювати рухи на відео. Перед тим, як включити відео дитині, переконайтеся, що в ньому немає ніякого неприйнятного контенту.
• Кататися на велосипеді або роликових ковзанах. Це веселе заняття може відвернути дитину від ситуації, яка її злить. Однак подбайте про те, щоб дитина одягла необхідне захисне спорядження (шолом, наколінники, наліктники).
• Стрибати через скакалку. Це ще одна вправа, яка допомагає дитині вивільнити адреналін і заспокоїтися. Краще, коли в цьому занятті бере участь кілька людей.
• Грати на відкритому повітрі. Гра в футбол чи баскетбол допомагає дитині виплеснути енергію, яку дитина отримує від негативних емоцій.
• Працювати в саду або на городі. Якщо дитина любить природу, ці заняття будуть її заспокоювати. Якщо дитина злиться, запропонуйте їй полити квіти або посадити саджанці.
• Грати з тваринами. Якщо у вас є собака або кішка, дитина може погратися з ними, щоб заспокоїтися. Старша дитина може вигулювати вихованця.
• Побути в спокійному місці. Іноді, щоб заспокоїтися, дитині достатньо позбутися гнівних думок. У цьому випадку досить відвести дитину в спокійне місце, де вона зможе зібратися з думками.
• Слухати музику. Спокійна, розслаблююча музика допоможе дитині заспокоїтися.
• Смійтеся. Сміх допоможе дитині розсіяти гнів.

2. Творчі заняття

• Дозвольте дитині зайнятися чимось творчим, наприклад, малюванням, вигадуванням історій або ліпленням. Це допоможе їй впоратися з гнівом.
• Сильні емоції, у тому числі й гнів, можуть допомогти проявитися творчим здібностям у дитини. Коли вона злиться, попросіть її написати історію, вірш або п'єсу. Дитина може навіть придумати пісню.
• Малювання олівцями або фарбами також є хорошими способами впоратися з гнівом. Дозвольте дитині самій вибрати кольори, якими вона зобразить свій гнів. Малюнки, намальовані дітьми, коли вони нещасні, засмучені або злі, можуть багато чого сказати про їх характер.
• Розфарбовування малюнків також може бути хорошим способом заспокоїтися, коли дитина відчуває гнів.
• Створення колажів також допомагає впоратися з гнівом. Запропонуйте дитині вирізати з журналів зображення людей, предметів і пейзажів, які їй подобаються, і зробіть з них колаж.
• Якщо дитина грає на музичних інструментах, музика допоможе їй заспокоїтися. Якщо ні - вона може просто наспівувати якусь пісню.

Гнів - непроста емоція, і з ним буває нелегко впоратися. Про це свідчить той факт, що навіть дорослим це коштує великих зусиль. Тому не чекайте, що дитина швидко навчиться керувати своїм гнівом. Проявіть терпіння, поки дитина освоює нові навички і вчиться справлятися з емоціями. Ваша підтримка і розуміння допоможуть їй у цьому.
Джерело:  https://childdevelop.com.ua/articles/conflict/9311/?fbclid=IwAR3lyD6EyPPztlRTV9UVabIC8IwaTbp8islOTdZPeKyrFF_IpXoD1kS9sC4

Просвіта. Підлітковий вік

Чому підлітки стають грубими і починають проявляти неповагу та зневагу?

Як правильно реагувати на грубість підлітків?

Дуже часто в підлітковому віці у дітей, у зв’язку з необхідністю відчути себе дорослими, проявляються такі риси, як грубість, неповага (скоріше, зневажливе ставлення). Часто в період становлення підліток не знає, як йому проявити свою дорослість, і знаходить найпростіший шлях – грубість, зухвалі фрази, які раніше він не міг собі дозволити. І тут батькам дуже важливо правильно відреагувати, щоб не просто накричати і “натиснути” авторитетом, а виправити ситуацію.

У першу чергу, говоріть з підлітком на рівних, не сюсюкайте і не пригнічуйте – дайте йому відчути свою важливість, значимість, щоб він не шукав інші способи для отримання цього відчуття.

Радьтеся з ним частіше в різних сімейних питаннях – не виключено, що він запропонує яке-небудь свіже рішення, та й грубити в такій ситуації немає ніякої потреби, більше того, грубість тут буде виглядати по-дитячому.

Коли ваша дитина грубить, відразу ж вкажіть їй на це, щоб вона завжди знала, що перейшла межу.

Не соромтеся роз’яснити їй, як правильно. Тільки спробуйте зробити це не у вигляді моралізаторства, а під час дружньої бесіди, ще краще – на власному прикладі. Зверніть увагу, як ви, дорослі, спілкуєтесь між собою в сім’ї. Недарма кажуть, що скільки б ми не вчили своїх дітей хорошим манерам, вони все одно будуть вести себе, як їхні батьки.

Ніколи не вступайте в суперечки. Не треба демонстративно зітхати, знизувати плечима, показувати, що ви розсерджені. Як не треба і вмовляти, перестерігати, лаятися – така тактика ніколи не спрацьовує, а тільки посилює подібну поведінку.

Як показують дослідження, діти-підлітки перестають грубити, коли бачать, що це … неефективно для залучення вашої уваги. Тому тримайтеся нейтрально, не відповідайте. Наприклад, дивіться відсторонено на що-небудь, а якщо не допомагає, закрийтеся в іншій кімнаті. Просто відмовтеся продовжувати розмову, поки син (дочка) грубить, і робіть так ЗАВЖДИ.

Важливий момент: намагайтеся поправляти дитину, якщо вона неправильно і грубо поводиться, віч-на-віч, а не в присутності інших дорослих або підлітків. Інакше можете нарватися на ще більшу грубість – пам’ятайте, що ваша дитина вже не маленька і болісно сприймає будь-яку критику на свою адресу, тим більше на людях!

Заохочуйте шанобливу, правильну поведінку якомога частіше – це найпростіший спосіб домогтися бажаного. А адже згідно з дослідженнями, батьки підлітків в більшості випадків роблять навпаки: замість того щоб звертати увагу на хороше, постійно вказують на погане. І тому як тільки ви побачите або почуєте, що ваш “грубіян” проявляє ввічливість або повагу, обов’язково похваліть його, оцініть його старання, навіть якщо не зовсім вийшло, але ви бачите, що він старався. Це йому сподобається!

Джерело: https://dytpsyholog.com/2015/11/24/%d1%87%d0%be%d0%bc%d1%83-%d0%bf%d1%96%d0%b4%d0%bb%d1%96%d1%82%d0%ba%d0%b8-%d1%81%d1%82%d0%b0%d1%8e%d1%82%d1%8c-%d0%b3%d1%80%d1%83%d0%b1%d0%b8%d0%bc%d0%b8-%d1%96-%d0%bf%d0%be%d1%87%d0%b8%d0%bd%d0%b0/?fbclid=IwAR0VzJdsKDcz1hpYQtHvlwoNP8n4rY4_6onjInR2gIZBhDtypNCwnlQvAmE

Психопрофілактика. 15 книжок для підлітків

Що порадити підліткам почитати на канікулах

Поза офіційними рекомендаціями існує величезний шар літератури, яку теж варто відкрити підліткам. Ось лише кілька книжок, що підлітки точно прочитають на канікулах.

Черепахи аж до низу. Джон Грін

Відвертий роман про дівчину Ейзе. Їй 16 та її полонять нав’язливі думки. Подібні психічні розлади властиві багатьом підліткам у період швидкого фізичного дозрівання. Ейзе бореться з постійною тривогою через присутність мільярдів мікробів всередині та зовні неї, серед яких мільйони хвороботворних. Страхи дівчинки дуже нав'язливі, але вона намагається жити тим життям, яким хоче, бути хорошим другом, хорошою дочкою й ученицею. Її подруга пропонує зайнятися розслідуванням – розшукати втікача мільярдера, тим більше, що за це обіцяна нагорода в сто тисяч доларів. Дівчата намагаються зблизитися з сином втікача Девісом. Що з цього вийде – дізнаєтеся самі.

Вартові мрій. Сергій Марин

Століттями ведеться вічна боротьба між добром та злом за те, щоб люди йшли своїми мріями. Таємна організація "Вартові мрій", яка відповідає за рівновагу талантів по всьому світові, може ось-ось зникнути через підступних Морфів - сил зла. І якщо юний Габріель не знайде способу допомогти Вартовим, люди назавжди перестануть мріяти, а світ порине у хаос.

Підпишись на мене знову. А. В. Ґейґер

Після жахливого випадку в літньому таборі світ 18-річної Тесси Гарт став дуже обмежений. Вона агорафоб та палка шанувальниця відомої поп-зірки Ерiка Торна. Тесса спілкується лише з мамою, своїм психотерапевтом та хлопцем, який навідує її дедалі рідше. Решта її спілкування відбувається в Твітері з фанатками Ерiка Торна. Та одного разу вона впускає до приватних повідомлень невідомого з акаунту @ЕрiкТорнЛайно, який явно намагається зіпсувати репутацію поп-зірки. Дуже швидко вони стають найліпшими друзями, їхні онлайн-стосунки переростають у тісніші, й Тесса нарешті погоджується вийти з дому, аби зустрітися зі своїм коханням. Та все йде шкереберть…

Відлуння. Пем Муньйос Раян

Хлопчик Отто купує старовинну книгу та губну гармоніку. Того ж дня він зустрічає в лісі трьох зачарованих королівен із книги, від яких дізнається, що гармоніка рятує людські душі. Минають роки й десятиліття.

Чарівний інструмент мандрує світом і опиняється в різних дітей, які стикаються з абсолютно недитячими проблемами. Та для кожного з них лунає дивовижна музика Письменниця Пем Муньйос Раян запрошує читача в неповторний світ музики, магії та дива у реальному житті.

Вище за небо. Клаус Гагеруп

Марі дванадцять років, вона худенька, у неї ріденькі коси, тонкі губи й сірувато-блакитні очі. Вона не любить свого імені й ненавидить своє тіло. Вона ніколи не буває приязною й доброю, а поводиться дуже непривітно й огидно. Єдина людина, з якою вона приятелює, це старенька, вічно всім невдоволена вчителька Ш’єр. Вони добре розуміють одна одну і разом переживають неймовірне, дивовижне й незабутнє літо. Окрім усього іншого, вони заходжуються шукати втрачене вчительчине кохання, і тут Марі стають у пригоді всі особливості її вдачі.

Право на дорослість. Малгожата-Кароліна Пекарська

Головні герої книги закінчили школу і готуються до вступу в доросле життя. Вибір напрямку навчання, переїзд до іншого міста, нове житло — здавалося, серед цих клопотів годі думати про щось інше. А тим часом дорослість відкриває широку браму для молодих людей, які зіштовхуються з незнаними досі питаннями: невже їхні батьки могли ОТАК вчинити? Невже кохання може бути таким сильним? Чому близькість така… далека? У цій книзі — і роздуми юних героїв про злочин і кару, і приколи життя в гуртожитку, і шок від студентських підробітків, і відчуття себе вільним, самостійним, із повним правом на дорослий вибір.

Привіт, це Чарлі, або переваги сором’язливих. Стівен Чбоскі

Це дивовижний роман Стівена Чбоскі про дорослішання. На наших очах Чарлі дорослішає, змінюється коло його спілкування, змінюється його думка про світ. Роман зачіпає зовсім не прості теми підліткового сексу, перехідного віку, наркотиків і суїциду. Це проста, щира й відверта книга про підлітків та їхнє непросте життя.

Слова на стінах. Джулія Волтон

У старшокласника Адама досить рано діагностували шизофренію. Він не здатен відрізнити марення від реальності. Аби позбутися зорових і слухових галюцинацій, він погоджується на експериментальне лікування. Щотижня для контролю впливу пігулок на організм юнак має відвідувати психотерапевта. Проте розмовляти з ним він категорично відмовляється, тому лікар запропонував хлопцеві описувати свій стан у щоденнику. Відтак Адам робить записи, у яких розповідає не лише про дію пігулок, а й про свою родину, нову школу, друзів і перше кохання. На певний час ліки допомагають йому вести відносно нормальне життя, та, зрештою, його таємниця стає відомою його оточенню. Як зреагують нові друзі та кохана дівчина, дізнавшись про його хворобу?

Моя неймовірна подруга. Елена Ферранте

Темпераментна й відверта розповідь про жіночу дружбу тривалістю в ціле життя, яка підкорила весь світ, яку із захватом читають і феміністки, і домогосподарки, і їхні чоловіки, тепер виходить українською.
Ніжну Елену і запальну Лілу сусіди звикли бачити завжди разом. Навчатися, щоб стати багатими, — такою була їхня дитяча мрія. Але життя повело дівчат до неї різними шляхами. Розумниця Елена наполегливо здобуває освіту, а обдарована Ліла працює в сімейній взуттєвій майстерні, готуючись до весілля. Постійно змагаючись і зростаючи в цьому суперництві, подруги залишать однолітків далеко позаду. Проте в Італії 1950-х років вирватися зі світу невігластва, насилля і батьківського диктату непросто. Це наче гра, у якій Елена і Ліла зробили різні ставки. Яка з них переможе?

Ходячий хаос. Ніж, якого не відпустиш. Патрік Несс

Тодд Г’юїтт — єдиний хлопчик у Прентісстауні, де живуть лише чоловіки. За місяць йому виповниться тринадцять і, за місцевими законами, він теж стане справжнім чоловіком. Усі прентісстаунці з нетерпінням чекають на його день народження. Тодд знає про це, бо чує думки інших, а вони чують його. Загадковий вірус Шуму багато років тому заразив чоловіків та тварин Прентісстауна і знищив усіх жінок. Принаймні так завжди казали Тодду дорослі й так вважав він сам, поки не зустрів її — страхітливу, всепоглинущу, цілковиту тишу… І тепер, щоби уникнути долі, приготованої йому Прентісстауном, хлопець мусить тікати у світ, якого не мало існувати, з людиною, якої не мало бути…

Дім, в якому… Маріам Петросян

Це епічна доросла казка. Сюжет розгортається в особливому центрі для дітей з інвалідністю, в якому вони існують у повній ізоляції від навколишнього світу. Тут немає нічого спільного із реальним життям. Немає імен — тільки прізвиська. Немає соціальних норм — тільки власні закони та ієрархія. Немає віри — тільки легенди. А найбільше легенд ходить про цей самий Дім. Він тут є окремим персонажем, впливовим та глибоким. Для загублених юних душ, що в ньому проживають, цей Дім вже не просто тимчасовий притулок. Це цілий Всесвіт.

Говори. Лорі Голс Андерсон

Гостросоціальний роман Лорі Голз Андерсон «Говори» написаний у формі щоденника тринадцятирічної дівчинки. На перший погляд, у ньому показано звичайне шкільне життя американського підлітка, який не надто добре комунікує з учителями, батьками й друзями. Та на цьому тлі перед читачами постає страшна реальність, у якій панує лицемірство, байдужість, егоїзм, емоційне й фізичне насильство. У школі інколи відбувається будь-що — і оточенню байдуже. А в складному підлітковому віці так важко віднайти в собі впевненість, щоб домогтися уваги, навчитися говорити й не боятися. Ця книжка допоможе юнакам та дівчатам розібратися в собі та уникнути помилок, а батькам — зрозуміти власну дитину.

Диваки і зануди. Ульф Старк

Симоні – дванадцять, і в її житті повно прикрощів: мама зв’язалась із занудою Інґве, через переїзд у нове помешкання треба змінити школу і покинути друзів, ще й зник улюблений пес Кільрой.  У новій школі Симона мимоволі стає… Симоном, і їй навіть подобається спершу видавати себе за хлопця. Таємницю дівчинки знає лише дідусь-дивак. Але справжні проблеми починаються, коли Симона закохується…

Вбити пересмішника. Гарпер Лі

У невеликому містечку Мейкомб, штат Алабама, живе дівчинка Джин Луїза Фінч, на прізвисько Скаут. Разом із нею ми переживаємо пригоди та дивимось на великий дорослий світ її очима.  У центрі сюжету - судовий процес над темношкірим Томом Робінсоном, якого звинувачують у зґвалтуванні білої дівчини. Це стає головною справою батька Джин Луїзи, якому випало на долю захищати хлопця.

Гордість і упередження і зомбі. Сет Ґрем-Сміт та Джейн Остін

Це розширена версія улюбленого роману Джейн Остін, до якого тепер увійшли цілковито нові епізоди — сцени безжальних зомбівських бешкет. І ще на початку ми дізнаємося, що тихі села Англії охопила загадкова моровиця, внаслідок якої мертві… почали оживати! Тепер у відважної Елізабет Беннет немає вибору: вона мусить порятувати батьківщину від нечисті. Та вже невдовзі від таких шляхетних намірів її відволікає гордовитий і бундючний містер Дарсі. З його появою на читача чекає розкішна комедія характерів, сповнена майстерних словесних поєдинків між двома закоханими, а також не менш брутальних реальних поєдинків на кривавому полі бою. Чи зуміє Елізабет подолати соціальні упередження, властиві класові дрібноземельних дворян? Сповнений романтики, сердечних мук, сутичок, канібалізму й тисяч трупів на різних стадіях розпаду, роман «Гордість і упередження і зомбі» перетворює шедевр світової літератури на щось таке, що підліткам справді захочеться прочитати.

Джерело:https://vseosvita.ua/news/shcho-poradyty-pidlitkam-pochytaty-na-kanikulakh-17025.html?fbclid=IwAR3ibBZaihcMLSnn-tYe5Ld2dUBjO4F50F544htEkCSe0DnmYMl-CcOBC0w

Онлайн-консультація

20 універсальних порад педагогу гіперактивної дитини

Гіперактивний Розлад з Дефіцитом Уваги - це поліморфний клінічний синдром, головними проявами якого є порушення здатності дитини контролювати та регулювати свою поведінку, що виявляється моторною гіперактивністю, порушенням уваги та імпульсивністю.

1. Співпрацюйте з батьками дитини. Якщо ви бачитие труднощі дитини, не шукайте винних. Намагайтеся налагодити контакт з батьками дитини. Спробуйте переконати їх у тому, що дитина повинна бути обстежена. Скеруйте до відповідних фахівців. Адже педагог може тільки запідозрити розлад, але не поставити діагноз.

2. Співпрацюйте з командою шкільних фахівців, зверніться до психолога та соціального педагога. Вимагайте сприяння адміністрації навчального закладу у справі допомоги та реабілітації дитини. Ви не повинні боятися просити про допомогу. Важливо розуміти свої межі і не покладати всю роботу тільки на себе. А якщо у вашому класі декілька дітей з ГРДУ, ви навряд чи дасте собі раду самотужки.

3. Намагайтеся сприймати дитину такою як вона є. Зрозумійте, що не можна повністю змінити когось, що вчитель повинен сприймати усіх дітей, незалежно від їх вад чи чеснот, будьте гнучкими. Пам'ятайте, що саме ви формуєте дитячий колектив і саме від вас залежатиме яким він буде.

4. Усвідомте, що ГРДУ не є синонімом інтелектуальної недостатності. Діти з ГРДУ можуть мати будь який рівень інтелекту. Серед них багато обдарованих дітей. Звичайно розлад обмежує учбові досягнення, але деколи ці діти є більш творчими, здатними подивитися на оточуючу дійсність під нестандартним кутом. Їм також притаманна наполегливість у досягненні своїх цілей, отже, за відповідної допомоги, вони можуть досягти у житті дуже багато.

5. Розвивайте творчі здібності дитини. Заохочуйте дитину бути творчою, давайте дитині роботу, яка відповідає її смакам та бажанням. При можливості зменшуйте навантаження нецікавою для дитини діяльністю.

6. Піклуйтеся про здорову самооцінку учня з ГРДУ. Здорова самооцінка необхідна будь якій людині. Гіперактивні діти, як ніхто, прагнуть миттєвих заохочень, тому хваліть їх часто, але по заслузі. Стимулюйте бажання працювати, навіть у випадках, коли результат не відповідає вашим очікуванням.

7. Забезпечте зворотній зв'язок у навчанні дитини. Діти з ГРДУ потребують постійної уваги та зворотного зв'язку з боку вчителя, покажіть, що ви цікавитесь діяльністю дитини. Постійно давайте оцінку діям дитини, це буде мотивувати дитину до послідовної діяльності.

8. Організуйте навколишнє середовище відповідним чином. Класне середовище повинне бути організоване таким чином, щоб дитині було комфортно, затишно, безпечно. Мінімізуйте сторонні подразники, посадіть дитину, по можливості, ближче до себе, щоб краще контролювати її поведінку.

9. Забезпечте візуальні нагадування. Оскільки гіперактивним дітям буває важко зосередитись та втримувати увагу, облаштуйте середовище таким чином, щоб скрізь були підказки та нагадування. Починаючи від правил поведінки у класі, закінчуючи наклейками на парті та записами у щоденнику про те, що і коли слід зробити.

10. Будьте послідовними та гнучкими у своїх вимогах. Щоб досягти успіхів у роботі з дітьми, необхідна послідовність. Гіперактивна дитина потребує її ще гостріше, оскільки вона має схильність до неорганізованої поведінки сама по собі. Але важливою є також і гнучкість, деколи можливо зменшити навантаження та навіть проігнорувати не зовсім прийнятну поведінку в окремих випадках.

11. Забезпечте постійний зв'язок школа - дім. Педагогічні втручання будуть повноцінними і ефективними, коли є постійний зв'язок з батьками дитини. Батьки допомагають контролювати поведінку і успішність. Також домашні програми з корекції поведінки є більш дієвими, коли шкільні досягнення та невдачі отримують оцінку вдома.

12. Використовуйте творчий підхід до планування і проведення уроків. Втримати увагу гіперактивних дітей набагато легше, коли діяльність є цікавою для них. Тому намагайтесь протягом уроку часто змінювати види навчальної діяльності, готуйтеся ретельно. Уникайте нудних довгих завдань, намагайтесь здивувати, зацікавити дітей.

13. Шукайте шляхи підвищення навчальної мотивації. Використовуйте інтерактивні методики, оскільки це наближує вчителя до учня, будьте артистичні, оскільки вчитель, як актор повинен бути популярним, улюбленим. Намагайтеся знайти індивідуальні заохочення, які будуть вагомими для кожної конкретної дитини.

14. Зробіть навчальний процес структурованим і передбачуваним. Сталий режим і чітка структура занять є необхідними при навчанні усіх, особливо дітей молодшого віку. Гіперактивні діти потребують цього дуже гостро. Тому плануйте заняття і діяльність на уроці таким чином, щоб у дітей виробились звички, щоб вони знали що за чим йде. Це організує дітей.

15. Не ображайте дітей, не наголошуйте на їх відмінностях. Не показуйте, особливо при інших дітях, що та чи інша дитина має якісь обмеження, ніколи не згадуйте що дитина страждає на поведінковий розлад. Будьте коректними і стриманими у власній поведінці, намагайтеся не підвищувати на дітей голос.

16. Дбайте про соціалізацію дитини. При навчанні та вихованні дітей з ГРДУ, беззаперечним пріоритетом повинна бути їх соціалізація, інтеграція, якщо хочете, інклюзія до середовища однолітків. Тому вчитель повинен в першу чергу дбати, про побудову гармонійних стосунків в середині дитячого колективу, тренінг відповідних соціальних навичок дитини.

17. Виробляйте авторитетний стиль викладання. Авторитетний стиль викладання є найбільш дієвим при навчанні усіх дітей. Тому намагайтеся бути авторитетним вчителем, тобто справедливим при заохоченні та покаранні дитини. Будьте по відношенні до дитини привітними, але водночас стриманими, спокійними та послідовними.

18. Проводьте регулярні консультації зі спеціалістами, що задіяні у лікуванні та реабілітації дитини. Будьте в курсі лікування та поведінкової корекції дитини з ГРДУ, співпрацюйте зі шкільними та іншими фахівцями, що працюють з дитиною. Регулярно відвідуйте та організовуйте спільні заходи, метою яких є поглиблення співпраці, обмін досвідом та вироблення спільних стратегій допомоги гіперактивній дитині.

19. Займайтеся самоосвітою. Намагайтеся бути в курсі останніх новинок у галузі допомоги дітям з поведінковими розладами, слідкуйте за публікаціями. Не бійтеся випробовувати нові методи при навчанні дітей з ГРДУ.

20. Не чекайте миттєвих змін, радійте кожному досягненню дитини. Будьте готові до того, що змінити неприйнятну поведінку досить складно. Тому сплануйте чітко свою діяльність, не фіксуйтеся на невдачах дитини, радійте кожному найменшому успіху. Будьте позитивно налаштовані. 

Джерело:  https://vseosvita.ua/library/20-universalnih-porad-pedagogu-giperaktivnoi-ditini-279918.html