четвер, 14 грудня 2017 р.

До уваги класних керівників та учнів 7-11 класів!

Запрошуємо вас прийняти участь у опитуванні "Мій вибір - життя". Опитування присвячене вивченню ставлення до проблем суїциду серед учнівської молоді. Для проходження опитування перейдіть, будь ласка, за посиланням:

https://docs.google.com/forms/d/1xcDGYhHaigMMwZneuZ6r73-T0n2qtKHOUjvCU4J6qUA/edit?usp=sharing_eip&ts=5a30f838

Опитування проводить соціальний педагог ЕЗОШ №7 Годунова Ю.І.

пʼятниця, 1 грудня 2017 р.

Рекомендації для педагогів адаптаційних класів по роботі з учнями (матеріали психолого-педагогічного консиліуму "Стан адаптації учнів 1-х, 5-х класів 2017/ 2018 н.р.", від 20.11.2017)


Рекомендації для вчителів 1-х класів:
1. Враховувати вікові особливості першокласників: рухову активність, переважання ігрового типу діяльності, недостатню сформованість вольової регуляції.
2. Запобігати груповій критиці дитини або її робіт, а також порівняння її помилок з постійними успіхами інших учнів.
3.Підтримати та заохочувати прояви активності в роботі на уроці скутих, сором’язливих, тривожних дітей.
4.Відділяти оцінку конкретного вчинку від оцінки особистості дитини.
5. Створювати ситуацію успіху.
6. Для підтримання усних інструкцій використовувати візуальну стимуляцію.
7. Давати учням можливість виплескувати енергію (фізкультхвилинки, активні ігри на перервах).
8.Надавати учням можливість висловлювати свої думки, підкреслювати цінність почутого.

9. Провести індивідуальні та групові консультації для батьків по виникаючим у дітей проблемам навчання, соціалізації, тощо.

Рекомендації для вчителів 5-х класів:
1.Вчителям постійно аналізувати свою діяльність, намагатися оновлювати методи та прийомі навчання з метою здійснення особистісно – орієнтованого підходу до кожного учня.
2.Поступово урізноманітнювати й ускладнювати форми, методи  та прийоми роботи з учнями, структуру уроку.
3.Налагоджувати емоційний контакт з класом  та батьками учнів.
4.Виявляти й розвивати  індивідуальні нахили та інтереси учнів, їхні творчі здібності.
5.Дозувати навчальне навантаження та обсяг домашнього завдання, а також знизити їх до мінімуму у вихідні дні.
6.Поглиблювати свої знання з проблем забезпечення принципу наступності в педагогічному процесі.
7.Зберігати й розвивати традиції, які склалися у процесі навчання в початкових класах.
8.Співпрацювати з шкільним психологом з метою вирішення питань формування класного колективу та виявлення особливостей психічного стану школярів.
 


ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ ЗІ СНІДОМ

Традиційно 1 грудня увесь світ відзначає День боротьби зі СНІДом в ім’я соціальної терпимості та розширення обміну інформацією про пандемію, що швидкими темпами розповсюджується по усіх регіонах земної кулі. Саме такі спільні дії служать справі зміцнення організованих зусиль по боротьбі з ВІЛ/СНІДом.
Проблема поширення ВІЛ-інфекції впродовж майже 30 років усе ще залишається актуальною для світової співдружності. Сьогодні масштаби поширення вірусу імунодефіциту людини набули глобального характеру і постають реальною загрозою соціально-економічному розвитку більшості країн світу. Читати далі...

 У ЕЗОШ №7 пройшла акція до Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом "Не дай СНІДу шанс"

понеділок, 13 листопада 2017 р.

"Я відкритий до тебе"


13 листопада у ЕЗОШ №7 стартувала акція "Я вдкритий до тебе" приурочена до Міжнародного дня толерантності (16 листопада). Впродовж тижня у школі заплановано тренінги, виставки, кіноперегляди та флешмоби, спрямовані на виховання терпимості в учнів.

 Чи відомо Вам, що довготерпеливий краще хороброго, і пануючий над собою самим, ліпший від завойовника міста? Про це написано в Притчах Соломонових, глава 16, вірш 32.
Міжнародний день терпимості (толерантності) був оголошений ЮНЕСКО в листопаді 1995 року з нагоди 50-річного ювілею цієї організації і відзначається щорічно 16 листопада.

16 листопада 1995 року держави-члени ЮНЕСКО ухвалили Декларацію принципів терпимості. В 1996 році Генеральна Асамблея запропонувала державам-членам щорічно 16 листопада відзначати Міжнародний день толерантності, приурочивши до нього відповідні заходи, орієнтовані як на навчальні заклади, так і на широку громадськість. Тепер відзначається щорічно відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН A/RES/51/95.
Кожен з нас повинен прагнути підтримувати принципи терпимості, плюралізму, взаємної поваги та мирного співіснування. Ми повинні бути завжди готові усувати стереотипи і спотворені уявлення і виступати на захист жертв дискримінації.

У цей Міжнародний день терпимості давайте підтвердимо ідею про те, що різноманіття, втілене в думках, віруваннях і діях, є цінним даром, а не загрозою, і будемо прагнути до створення більш терпимих громад, в житті яких вкорениться цей основоположний ідеал.

понеділок, 23 жовтня 2017 р.

Моніторинг "Психологічна компетентність педагогів"


Шановні вчителі! З метою вивчення рівня усвідомлення педагогом психологічних аспектів освітньої системи, володіння психологічними методами і прийомами роботи та вміння
застосовувати їх в НВП просимо вас прийняти участь у анкетуванні, що знаходиться за посиланням →→→ ПСИХОЛОГІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПЕДАГОГІВ

Відповіді надати до 27.10.17




Проблема булінгу в сучасному освітньому середовищі

Матеріали до шкільного методичного об"єднання класних керівників (23.10.2017)

Булінг (bullying, від анг. bully — хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.



Огляд фахових інтернет-ресурсів:




Тема булінгу у світовому кінематографі:
1. “13 причин чому”
2. “Опудало”
3. “Клас”
4. “Суспільство мертвих поетів”
5. “Проект Задирака”
6. “Володар мух”
7. “Клас корекції”
8. “Шоколадна війна”
Корисна література з теми:
1. Д.А.Лейн “Шкільне цькування”
2. Таттум Д.П. “Насилля та агресія в підліткових колективах”
3. С.Досане “52 способи допомогти дитині вижити в школі”


середа, 18 жовтня 2017 р.

18 жовтня

Європейський День боротьби з торгівлею людьми

Європейський День боротьби з торгівлею людьми
18 жовтня – День, який оголошений Європейським днем боротьби з торгівлею людьми, був започаткований 18 жовтня 2007 року. Такий день необхідний для консолідації діяльності та підвищення рівня обізнаності з найдавнішим негативним феноменом - торгівлею людьми, особливо жінками і дітьми. Не байдужість громадськості до цього явища і візуалізація проблеми на глобальному рівні - запорука успішної боротьби з цією проблемою.
Нагадаємо, що 17 листопада 2005 року була підписана Конвенція Ради Європи «Про боротьбу з торгівлею людьми». Пару років опісля Європейський Парламент одностайно прийняв звіт «Стратегії запобігання торгівлі жінками і дітьми, які є вразливими до сексуальної експлуатації». Прийняття цього звіту Членами Європейського Парламенту спонукає країни - члени ЄС вживати більше заходів для боротьби з торгівлею людьми і покращувати захист прав потерпілих осіб.
Країни, що ратифікували Конвенцію Ради Європи «Про боротьбу з торгівлею людьми» вдосконалюють систему надання допомоги потерпілим за коштами державних структур, процедури розгляду судових справ, координують діяльність силових відомств у сфері протидії торгівлі людьми з боку відповідних державних установ.
Людина - не товар! Цінність людського життя - не предмет торгівлі!

Інформація з https://www.dilovamova.com

вівторок, 10 жовтня 2017 р.

10 жовтня - Всесвітній день психічного здоров’я

Всесвітній день психічного здоров’я
Всесвітній день психічного здоров’я відзначається з 1992 року, з ініціативи Всесвітньої федерації психічного здоров’я. 
Сучасне життя само по собі сприяє стресам: зміни в житті політичному, економічному, негаразди на роботі, та й просто поїздка в громадському транспорті призводять до того, що людина зі своїми стресами починає миритися, а так і до депресії недалеко.
Стреси стали складовою частиною життя сучасної людини. Люди борються з ними, не замислюючись про те, що потрібно не боротися, а не допускати їх.

Психічне здоров’я – це рівновага та сталість психіки людини, адекватне сприйняття реального світу, нормальна діяльність вищих психічних функцій. Психічне здоров’я стосується розуму, інтелекту та емоцій. Його основою вважають стан загального душевного комфорту, який адекватно регулює поведінку людини в процесі життєдіяльності. Важливо аби кожна людина, обираючи той чи інший спосіб життя, брала до уваги не тільки збереження фізичного здоров’я, але й дбала про свій задовільний психічний стан.

Психологічна гра "Асоціації"

пʼятниця, 6 жовтня 2017 р.

Моніторинг національної толерантності!

До уваги учнів 9-11 класів! Даний моніторинг проходить з метою вивчення рівня міжнаціональної толерантності учнів. 

Для проходження анкетування, перейдіть, будь ласка, за відповідним посиланням:





21 вересня - Всесвітній день миру!


До Всесвітнього дня миру Учні ЕЗОШ №7 прийняли участь в акції "Гармонія в тобі - запорука миру" Читати далі...


8 вересня - Всесвітній день запобігання суїциду

До Всесвітнього дня запобігання суїциду в ЕЗОШ №7 пройшла акція "Збережи життя! Підтримай бійця! Читати далі...

  

"Дай руку, першокласнику!"


З 1 по 15 вересня у школі пройшла щорічна акція "Дай руку, першокласнику", метою якої є допомога учням першого класу в адаптаційний період. Під час акції були проведені різноманітні ігри, конкурси, виставки фотокарток "Мої таланти", малюнки на асфальті тощо.





четвер, 7 вересня 2017 р.

Просто про складне. Що варто знати батькам про новий закон про освіту

Чинний закон “Про освіту” було прийнято аж у 1991 році. З усіма дискусіями довкола нового проекту закону іноді видається, що він перевертає освіту з ніг на голову.
Щоб українська освіта для вас знову опинилась “на ногах”, – відповідаємо на найважливіші запитання. Читати далі...

пʼятниця, 1 вересня 2017 р.

Перший раз - у перший клас!


З приходом до школи дитині відкривається спочатку лише зовнішній, формальний бік шкільного життя. Тому першокласник старається поводитися як школяр, сидіти рівно, піднімати руку, вставати при відповіді. Але будь-яке завдання є вплетеним у ситуацію спілкування з учителем. Дитина бачить в ньому головну дійову особу, часом не помічаючи самого навчального предмета

Дитина має бачити в учителі не просто людину, котру поважають, «офіційного» дорослого, а носія навчального змісту. Інакше дитина замість мети - розв'язання задачки - намагатиметься вгадати, чого хоче вчитель, щоб догодити йому. Поведінка дитини в школі має визначатися логікою шкільного предмета та шкільного життя. Виділення предмета навчання і відокремлення його від дорослого (учителя) є центральним моментом вміння учитися. Без цього вміння дитина не зможе стати учнем у повному сенсі.
Батькам бажано бути в тісній взаємодії з учителем. В інтересах дитини і ваших - підтримувати його авторитет. Не слід обговорювати вчителя, якісь помічені вами хиби при дитині. Якщо якісь речі насторожують чи не влаштовують вас, підійдіть до вчителя і наодинці поспілкуйтеся, шукаючи шляхів порозуміння, а не конфронтації. Адже спільно з ним доведеться шукати шляхи ефективної допомоги і підтримки вашої дитини.
Помиляються батьки, коли думають, що допомагають дітям, пропонуючи готові відповіді, даючи переписати чи вирішуючи задачі. Вашою метою є зрозуміти, що саме заважає дитині самостійно вирішити завдання. Можливо, обстановка, втома, перезбудження (треба заспокоїтися, почитати книгу, відпочити) або брак інформації (пошукати її разом), може, нерозуміння суті самого завдання. А для цього перш за все слід спокійно вислухати, обговорити, зрозуміти хід думок дитини, підвести до самостійного знаходження вірного рішення.
Допомагати дитині, підтримуючи емоційно (пригорнути, обійняти, погладити по голові), виражаючи впевненість, що з важкими завданнями вона впорається.
Помічати найменший успіх, підкреслювати навіть невелике досягнення, похвалити дитину, порадіти з нею і за неї.
Не порівнювати дитину з однокласниками, не дорікати, не залякувати і не критикувати дитину, особливо в присутності інших. Розцінювати промахи як тимчасові й такі, що завжди супроводжують людину в оволодінні чимось новим в житті. Націлювати на подолання перешкод і заохочувати.
Найважче дитині оволодівати письмом. Якщо до зошитів для першокласника включені завдання на штриховку - поставтесь із усією серйозністю. Це найкращий тренінг для руки, що готується до письма. Важлива не кількість літер чи рядків, а різноманітні вправи для кисті та пальчиків дитини. Це може бути і точковий масаж, і збирання камінців та каштанів, і побутова праця, пов'язана з дрібними рухами, - різати ножицями, вибирати крупу, збирати сипучі продукти, місити тісто, ліпити вареники тощо.
Не слід зловживати самим процесом писання, примушувати писати на чернетці й переписувати по кілька разів. Головне - не бачити трагедії і не звинувачувати дитину за «погане» письмо. Найбільше допоможе терплячість батьків, готовність разом пройти нелегкий шлях початку нового шкільного життя. «Давай зробимо зарядку для пальчиків, а потім спробуємо написати цю літеру. От побачиш, у нас все вийде».
Ваша власна зацікавленість процесом пізнання нового стане хорошим орієнтиром для дитини. «У вас такі яскраві малюнки в підручниках, веселі зошити й цікаві завдання! Коли я вчилася, такого не було, можеш мені показати, як треба виконувати це завдання?» Ви справді багато відкриттів зробите і для себе особисто, і ця спільна радість відкриття нового так об'єднає! Тоді й діти не будуть пасивними в школі, механічно повторюючи відповіді інших учнів, вибираючи завдання, аби попростіше, а виявлятимуть інтерес до запитань вчителя і бажання знайти відповідь.
Початок шкільного навчання не означає, що іграшки та ігри - це вчорашній день. Дитина має продовжувати бавитися зі своїми улюбленцями, будувати замки з піску. Саме поступове входження у нові заняття відсуне на другий план дитячу гру. Недопустимо засуджувати чи сміятися над тим, що першокласник не розлучається з іграшками. Дуже важливим є розуміння батьками того, що в такий непростий період улюблена лялечка чи ведмедик дуже допомагають дитині пережити нові події, осмислити враження, впоратися з емоціями.
Автор: Л. Вовчик-Блакитна, по матеріалам: Голос України
Вже минуло літо променисте,
І дзвоник знов до школи кличе нас.
Тут все святково, гарно і врочисто
В щасливу путь і в добрий час!
Хай буде всім нам день оцей, як свято,
Хай буде щастя в серці у батьків.
Хай дзвонить дзвоник радісний, завзятий,
Хай буде радість вищою від слів.
Хай дзвенить дзвінок веселий кришталево дзвінко.

І покличе нас усіх в незвідані світи,
Дзвоник люблять всі – дорослі і малі,
Пам’ятати його будемо завжди.
Нехай у школі лине срібний дзвін,
Про новий рік навчальний сповіщає.
Переплелись і сум, і радість в нім,
Він, наче птах, у небеса злітає!

понеділок, 12 червня 2017 р.

Як тривожність спричиняє агресію в дітей

У 10-річного хлопчика часто траплялися спалахи гніву в школі. Він починав бійки, якщо однокласники говорили йому щось неприємне. Коли вчитель намагався їх розборонити, хлопчик розкидав зошити та підручники, а потім вибігав у коридор. Після того, що сталося, хлопчика відводили в кабінет психолога, де всі намагалися його заспокоїти, а він робив спробу відштовхнути вчителя та втекти з кабінету.
Збоку могло здаватися, що хлопчик страждає на серйозний психічний розлад. Такі напади гніву траплялися в нього не вперше. Учителі наполягали на тому, щоб батьки забирали його на обід, оскільки йому заборонили ходити в шкільну їдальню через погану поведінку.
Прихована тривога
Що ж відбувалося насправді? У хлопчика виявився дуже високий рівень соціальної тривожності. Він не міг сприймати ніякої критики – навіть висловленої в конструктивній і м'якій формі. Це викликало в нього ніяковість і збивало з пантелику. Коли однокласники говорили йому те, що завдавало навіть найменшого дискомфорту, він просто не міг упоратися з емоціями й діяв за принципом «бийся або втікай». Дитина з агресивною поведінкою насправді може відчувати сильне хвилювання, з яким не може впоратися самостійно.
Ця історія показує, що агресивна поведінка дитини часто викликана неусвідомленою тривогою. З огляду на свій вік дитина не вміє справлятися з тривожністю або не розуміє, що саме вона відчуває. У молодших дітей тривога зазвичай викликає скуту поведінку, але може проявлятися спалахами гніву й агресією.
Симптоми тривоги
Є безліч способів проявів тривоги, оскільки в її основі лежить фізіологічна реакція на зовнішню загрозу. Ця реакція максимально мобілізує ресурси організму, щоб людина могла боротися з джерелом загрози або втекти від нього. Тому деякі діти в таких випадках намагаються уникнути джерела страху, а інші – подолати некомфортну ситуацію. Некеровані емоції дитини батьки можуть приймати за гнів або непослух.
Тривога криється за безліччю симптомів. Вона схожа на деякі емоційні та поведінкові реакції. Діти, які не вміють висловлювати свої почуття, виявляють тривогу за допомогою некерованої поведінки. В основному в дітей проявляються такі симптоми тривоги, як порушення сну, уникнення певних занять або навмисно стримана поведінка. Ці симптоми легко розпізнати. Однак тривога може бути й прихованою.
Коли в дитини трапляються напади гніву або проявляється агресивна поведінка в школі, а в магазині стається істерика, важко відразу визначити причину такої поведінки. Але, якщо проконсультуватися з психологом, виявляється, що дитина страждає на посилену тривогу.


Проблеми в школі
Діти, які відчувають посилену тривогу, проявляють агресивну поведінку в школі через те, що не можуть упоратися зі шкільними вимогами й обмеженнями. Така поведінка виникає без видимої причини, і це збиває з пантелику вчителів.
Психологи вважають, що дітям з почуттям тривоги, яка виражається через агресивну поведінку, важко вчитися в школі. Адже їхня агресія направлена в першу чергу на вчителів – людей, здатних допомогти їм відчути себе в безпеці. Коли таких дітей змушують піти з класу за погану поведінку, вони багато часу надані самі собі замість того, щоб навчитися справлятися з тривогою в класі.
Агресивна поведінка дитини в школі часто пов'язана з емоційними травмами, які вона отримує вдома. Якщо вдома дитина не відчуває себе в безпеці, у школі вона схильна проявляти агресивну поведінку. Особливо яскраво це проявляється в дітей з синдромом дефіциту уваги. Вони гіперактивні й конфліктні, їм складно всидіти на місці й дотримуватися шкільної дисципліни.
Як учитель може допомогти дитині впоратися з тривогою
Учителю важливо розібратися в причинах агресивної поведінки дитини, а не робити поспішні висновки про те, що дитина намагається таким чином принизити вчителя. Коли вчитель встановлює довірливі стосунки з дитиною, він розуміє, як відчуває себе учень, що провокує його агресивність й допомагає впоратися з тривогою.
При цьому ефективними можуть виявитися багато методів – від дихальних вправ до бесід з метою відвернути дитину від тривожних переживань. Учитель може також звернути увагу шкільного психолога на симптоми в його учня. Об'єднавши зусилля, можна буде домогтися зниження рівня тривоги в дитини.
Тривога й синдром дефіциту уваги
Тривога має схожі симптоми з синдромом дефіциту уваги, тому їх часто плутають. Неуважність дитини, постійне порушення шкільного розпорядку й дисципліни в класі, конфлікти з однокласниками – такі симптоми часто приймають за ознаки синдрому дефіциту уваги, хоча насправді вони можуть свідчити про тривогу. Наявні й відмінні ознаки цих двох видів розладу. Так, діти з синдромом дефіциту уваги ставлять багато запитань, у той час як діти, які відчувають тривогу, цього не роблять. Це відбувається не тому, що вони не слухають учителя, а тому, що відчувають себе в класі недостатньо впевнено.
Як визначити в дитини тривожність
Тривожність у дитини виглядає як агресивна поведінка або співзвучна з нею. Діти мають досить складну психіку, тому їм потрібна якісна та всебічна діагностика.
Якісна діагностика передбачає збір даних з багатьох джерел, а не тільки опитування батьків. Психологу слід поговорити з учителями та іншими людьми, пов'язаними з життям дитини, тому що в деяких випадках дитина поводиться вдома і в школі зовсім по-різному. Також слід брати до уваги всі прояви її поведінки, а не тільки найбільш очевидні.
Учителям не варто звинувачувати дитину в поганій поведінці або успішності, не розібравшись у їх причинах. Чуючи такі оціночні судження щодня, дитина прийме це для себе як очевидний факт і їй стане ще важче справлятися з тривогою.


четвер, 27 квітня 2017 р.

Шановні колеги!

З метою здійснення аналізу діяльності всіх структурних підрозділів школи, побудови чіткої програми дій педколективу на найближчу перспективу та розробки оптимального річного плану роботи школи на новий 2017/2018 навчальний рік дайте відповідь на питання анкети за посиланням: Анкетування у процесі підготовки річного плану роботи школи на 2017/2018 навчальний рік



середа, 26 квітня 2017 р.

ТИЖДЕНЬ ПСИХОЛОГІЇ

«Педагогіка – це майстерня, 
а психологія – інструмент, 
яким там працюють» 
А. Макаренко

З 18 по 26 квітня 2017 року у Енергодарській загальноосвітній школі №7 пройшла акція Тиждень психології, яка щорічно проходить в школах нашої країни та приурочена до святкування Всеукраїнського дня психолога, що відмічають 23 квітня. Тиждень психології організований з метою реалізації психологічного супроводу, розширення і поглиблення знань учнів з психології , розвитку в них інтересу до цієї науки, збагачення знань про внутрішній світ власної особистості та особистості інших людей, прагнення до самопізнання, розкриття творчого потенціалу школярів, створення позитивного емоційного настрою. 
До уваги учнів була представлена інформаційна галерея "Цікава психологія", на сторінках якої учні могли ближче познайомитися з поняттям психології та легендою, яка дала назву цій науці; дізнатися чим відрізняється психолог від психіатра та психотерапевта, прочитати цікаві факти про психологію людини та незвичайні психологічні ефекти. Також була організована виставка плакатів з теми.  На стінах школи учні могли побачити цікаві афоризми про психологію та вислови великих людей, що надихають. Для учнів старшої ланки, що мріють зв"язати своє майбутнє з психологією була представлена інформація про Вищі навчальні заклади України, що готують спеціалістів з цієї спеціальності. 






 

вівторок, 28 лютого 2017 р.

КІБЕРБУЛІНГ

Кібербулінг – це жорстокі дії з метою нашкодити, принизити дитину, в яких використовуються інформаційно-комунікаційні засоби: мобільні телефони, електронна пошта, соціальні мережі тощо. Діти часто не розповідають батькам про такі свої негаразди через страх батьківської заборони використання потрібних їм засобів  зв’язку, і тому залишаються без необхідної підтримки і допомоги. Особливо небезпечною може стати ситуація, коли дитина потрапляє в ситуацію цькування і в реальному житті і у віртуальному середовищі. Ще недавно проблема кібербулінгу стосувалась лише старших дітей, сьогодні вона охоплює і молодші класи, адже підвищилася доступність мобільного телефону для дітей, а педагогічних зусиль, спрямованих на підготовку дитячих колективів до конструктивної взаємодії з віртуальним світом, сьогодні явно бракує.

Рекомендації  щодо  профілактики та подолання кібербулінгу,

з якими потрібно познайомити дітей



  1. Не поспішай

Не поспішай, не виплескуй свій  негатив у кіберпростір. Важливо домовитись із  дитиною, щоб вона не відповідала на вразливі повідомлення до того, як порадиться з дорослими. Старшим дітям запропонуйте правило: перед тим, як писати і відправляти повідомлення, потрібно заспокоїтись, притишити роздратування, злість, образу, гнів. Емоції – погані порадники, вони минають, а написане і відправлене в Інтернет продовжує нести і помножувати негатив уже без Вашої волі і контролю. Здійняті одним негативним «постом» (повідомленням) хвилі можуть призвести до зовсім неочікуваних трагічних наслідків, які буває дуже важко виправити, а інколи і неможливо. Тому конфлікти і незгоди з найменшими витратами вирішуються особисто, «в реалі», без залучення кібертехнологій.
  1. Будуй свою репутацію

Будуй власну онлайн-репутацію, не провокуйся ілюзією анонімності. Інтернет – це особливе середовище із своїми правилами поведінки - «нетикетом» (новоутворення від англ.. net –мережа і «етикет»).  Хоча кібер-простір і надає додаткові можливості відчути свободу і розкутість завдяки анонімності, дитині потрібно роз’яснити, що існують способи довідатись, хто саме відправив повідомлення, хто стоїть за певним ніком (анонімним псевдонімом). І якщо некоректні дії у віртуальному просторі призводять до реальної шкоди – від анонімності залишається лише ілюзія: все тайне стає явним. У віртуальному просторі, як і в реальному, діє золоте правило: стався і дій стосовно інших так, як хотів би, щоб ставились до тебе. Крім того, Інтернет фіксує історію, яка складається із публічних дій учасників і визначає його онлайн-репутацію – накопичений образ особистості в очах інших учасників: заплямувати її легко, виправити – важко.
  1. Поважай факти

Зберігати підтвердження факту нападів. Потрібно роз’яснити дитині: якщо її неприємно вразило якесь повідомлення чи картинка на сайті (фото, відео, будь - що), правильна реакція – вимкнути екран (щоб зупинити негативний вплив, але не комп’ютер!) і негайно звернутись до батьків за порадою. Старші діти можуть зберегти чи роздрукувати сторінку самостійно, щоб порадитись із батьками в зручний час.

Що ігнорувати

Доречно ігнорувати поодинокий  негатив. Одноразові образливі повідомлення найкраще ігнорувати, часто в результаті цього кібербулінг  на початковій стадії і зупиняться. Досвідчені форумчани послуговуються правилом: «найкращий спосіб боротьби з неадекватами – ігнор».  Якщо ж реагувати на негативні коментарі, комунікація продовжується.

Коли ігнорувати не варто

Недивлячись на те, що відправник Вам не відомий, якщо листи систематично містять загрози життю і здоров’ю або порнографічні сюжети, варто поставити до відома телефонного або Інтернет-провайдера, інспектора місцевого відділку поліції із роботи з неповнолітніми (для цього й важливо копіювати повідомлення із загрозами). Якщо образлива інформація розміщена на сайті, варто зробити запит адміністратору щодо видалення цієї інформації.


Рекомендації, як допомогти дитині, якщо вона вже зіткнулась з Інтернет-загрозою?
1. Якщо дитина зіткнулась з кібербулінгом, то ви можете помітити зміни в її настрої під час і після спілкування в Інтернеті. Встановіть контакт з дитиною, постарайтеся розташувати його до розмови про те, що сталося. Він повинен вам довіряти і розуміти, що ви хочете розібратися в ситуації і допомогти йому, але ні в якому разі не покарати.
2. Якщо дитина засмучена чимось побаченим (наприклад, хтось зламав його профіль у соціальній мережі) або він потрапив в неприємну ситуацію (витратив гроші в результаті Інтернет-шахрайства та ін.), постарайтеся його заспокоїти. З'ясуйте, що призвело до даного результату - безпосередньо дії самої дитини, недостатність вашого контролю або незнання дитиною правил безпечної поведінки в Інтернеті.
3. Якщо ситуація пов'язана з насильством в Інтернеті щодо дитини, то необхідно дізнатися інформацію про кривдника, історію їх взаємин, з'ясувати, чи існує домовленість про зустріч в реальному житті і чи траплялися подібні зустрічі раніше, дізнатися про те, що відомо кривдникові про дитину (реальне ім'я, прізвище, адреса, телефон, номер школи і т. п.). Запропонуйте свою допомогу - обговоріть, як можна знешкодити, заблокувати агресора. Поясніть, на яку небезпеку може піддатися дитина при зустрічі з незнайомцями, особливо без свідків. Якщо кіберагрессія носить серйозний характер і є ризик для здоров'я дитини, то можуть бути підстави для залучення правоохоронних органів.
4. Соберіте якнайповнішу інформацію про подію як зі слів дитини, так і за допомогою технічних засобів. Зайдіть на сторінки сайту, де він був, подивіться список його друзів, прочитайте повідомлення. При необхідності скопіюйте і збережіть цю інформацію.
5. У випадку, якщо ви не впевнені в своїй оцінці того, наскільки серйозно те, що сталося з дитиною, або дитина недостатньо відверта з вами і не готова йти на контакт, зверніться до фахівця (телефон довіри, гаряча лінія та ін.), де вам дадуть рекомендації і підкажуть, куди і в якій формі звернутися з даної проблеми. Якщо надходять погрози є досить серйозними, стосуються життя або здоров'я дитини, а також членів вашої родини, то ви маєте право на захист з боку правоохоронних органів.


Рекомендації батькам, щодо зменшення ризику кібербулінгу
для своєї дитини

Оволодівайте новими знаннями
- так як дитину інструктують про правила дорожнього руху та правила користування побутовою технікою, батьки мають регулювати користування дитини новими технологіями;
-  щоб не залишати дитину наодинці з віртуальною реальністю, батьки мають самі опановувати Інтернет, навчатися користуватися планшетом або смартфоном тощо.
Будьте уважними до дитини
- уважно вислуховуйте дитину щодо її вражень від Інтернет-середовища;
-  звертайте увагу на тривожні ознаки після користування Інтернетом, які можуть вказувати на те, що дитина стала жертвою (засмучена чимось, відмовляється спілкуватися тощо).
Підтримуйте довірливі взаємини з дитиною
- доступно розкажіть дитині про кібербулінг, поясніть свою мотивацію: ви піклуєтеся, а не намагаєтеся контролювати приватне життя;
- наголосіть, що якщо дитині надходять образливі листи,  смс або виникають інші проблеми в Інтернеті, вона може розраховувати на допомогу батьків;
- не потрібно погрожувати покаранням за відвідування небажаних сайтів — ліпше пояснити загрозу, яку несуть ці сайти.
Здійснюйте обмежений контроль
- можна відстежувати події онлайн-життя дитини через соцмережі, спостерігати час від часу за реакціями дитини, коли вона в Інтернеті;
-  щоб запобігти комп’ютерній залежності, регламентуйте час користування Інтернетом, адже діти часто втрачають відчуття часу онлайн;
- вагомим фактором впливу на дітей є позитивний приклад батьків: якщо вони самі просижують години за розвагами в Інтернеті, забороняючи натомість дитині, вплив їхніх виховних заходів буде суттєво низький.
Застосовуйте технічні засоби безпеки)
.
- для захисту від інформаційних загроз навчіть дитину користуватися спеціальними безпечними пошуковими системами;
-  можна використовувати програми-фільтри батьківського контролю, які відкривають доступ тільки до обмеженого переліку безпечних сайтів для дітей та блокують шкідливі сайти з недитячим контентом (такі фільтри можна встановити в операційній системі або в антивірусній програмі
Формуйте комунікативну культуру
- роз’ясніть дитині, яка її власна поведінка буде вважатися нормальною, а яка небезпечною чи безвідповідальною
- зауважте, що спілкування в Інтернеті, як і в реальному житті, має бути відповідальним: воно може мати певні наслідки і для самої дитини, і для людей, з якими вона спілкується в Інтернеті;
- не варто створювати вигадані образи, негативно реагувати на кожне повідомлення провокативного характеру.