понеділок, 20 січня 2020 р.

Психолого-просвітницьке інформування педагогів

Методи та способи

 підвищення навчальної мотивації в учнів


Матеріал підготовлено сумісно з практичним психологом ЕМАН Добровою Н.В.





Як підвищити мотивацію?
Рекомендації педагогам:
ü   Адекватна похвала. Необхідно заохочувати дитину за успіхи. Говорити треба так, щоб дитина знала свої можливості і здібності: «Ти впорався з цим завданням, тому що у тебе сильна воля і бажання довести справу до кінця!»
ü   Наявність на уроці емоційних разрядок: жартів, усмішок, використання гумористичних картинок, приказок, афоризмів з коментарями, невеликих віршів, музичних хвилинок тощо.
ü  Використовувати навчально-пізнавальні ігри.
ü  Створювати яскраві наочно-образні уявлення.

ü  Створювати ситуації успіху.
ü  Використовувати метод стимулюючого оцінювання.
ü  Задоволення потреби бути значущою особистістю. Підходить для невпевнених у собі дітей, але які багато на що претендують. Для таких дітей можливо давати завдання, які вони приготують самостійно вдома, а потім їх запитати саме це завдання. У них зазвичай низький темп навчальної діяльності, вони, як правило, тугодуми.
ü  Спиратися на життєвий досвід учнів.
ü  Прогнозувати майбутню діяльність. Педагог, прогнозуючи результати діяльності на уроці, тим самим мотивує учнів на певну швидкість виконання завдання, на глибину занурення в матеріал, або на швидкість реакції, на генерування творчих відповідей.
ü  Використовувати методи, що стимулюють творчу активність і продуктивність. Наприклад, «Мозкова атака». У психології цей метод ще називається «брейнсторминг». Суть його полягає в тому, що кожен учень висловлює на запропоновану тему будь-які думки, не оцінюючи їх як вірні або невірні, безглузді або дивні, прагнучи при цьому спонукати інших до висловлення своїх ідей. В рамках навчального процесу цей метод може застосовуватися при усних обговореннях тем. Причому висловлюються учні по черзі, не допускається критика ні з боку вчителя, ні з боку дітей. Педагог же повинен запам'ятати найбільш вірні, а потім усно почати перевіряти кожну і вже тоді критикувати і аналізувати разом з учнями, таким чином, відпадуть неперспективні ідеї, а залишаться найефективніші.
ü  Спонукати дітей до пошуку альтернативних рішень. Використання методу пояснення, подачі педагогом одного і того ж матеріалу різними способами.
ü  Наявність і вибір на уроці методів, що сприяють активізації ініціативи і творчого самовираження самих учнів, коли вони дійсно перетворюються з «споживачів знань» в суб'єктів дії щодо їх отримання і творення. Це такі методи, як метод вільного вибору (вільна бесіда, вибір дії, вибір способу взаємодії, свобода творчості тощо); активні методи (учні в ролі вчителя, навчання дією, обговорення в групах, рольова гра, дискусія, семінар, учень як дослідник); методи, спрямовані на самопізнання і розвиток (інтелекту, емоцій, спілкування, уяви, самооцінки і взаємооцінки).
ü  Використовуйте творчі завдання.
ü  Розвивайте кооперацію (парна і групова робота, проектний метод).
ü  Дуже уважно із зацікавленістю ставтеся до того, що для учня значущо. Стимулюйте і підтримуйте його інтереси регулярно.
ü  При спілкуванні з батьками, робіть акцент на атмосферу пізнання. Дитина, що росте в атмосфері пізнання, має внутрішню потребу знати. Сама атмосфера в сім'ях повинна бути пізнавальною.
ü  Розвиваючи контактність і співробітництво, почуття колективізму, ви тут же оцінюєте кожного індивідуально, а тому і кожен відповідає сам за себе, навіть працюючи в групі. Колективізм розвивається тільки в позакласній та позаурочній роботі: спортивні змагання, свята, фестивалі тощо.
ü  Побуджуйте наслідувати сильній особистості.
ü  Створіть ситуації взаємодопомоги.
ü   Навчайте дітей рефлексії поведінки.

Прийоми, що підвишують навчальну мотивацію школярів:

Øне ставити учня в ситуацію несподіваного питання і швидкої відповіді на нього, давати час на обмірковування;
Ø
Øбажано, щоб відповідь була в письмовій формі;
Ø
Øне можна давати для засвоєння в обмежений проміжок часу великий, різноманітний і складний матеріал, необхідно розбити його на частини і давати в міру засвоєння;
Øне задавати питання по новому, тільки що засвоєному матеріалу, краще відкласти опитування на наступний урок;
Øформувати впевненість у своїх силах шляхом правильної тактики опитувань і заохочень;
Øобережно оцінювати невдачі школярів;
Ø
Øдавати час для перевірки написаного;
Ø
Øстворювати спокійну обстановку, відволікати в мінімальному ступені і не перемикати увагу.


Ігри та прийоми на розвиток мотивації
¢«Фантазер»

    Записана тема уроку. Назвіть 5 способів застосування знань, умінь і навичок з цієї теми в житті.
¢«Кумир»
    Зображення «кумирів по життю». Пофантазуйте, яким чином вони б довели вам необхідність вивчення цієї теми?
¢«Профі»
    Виходячи з майбутньої професії, навіщо потрібно вивчення цієї теми / предмета?
¢
¢Прийом «Дивуй»: у південно-східній Азії на острові Шрі-Ланка ростуть пальми з роду корифа; так от пластинки віялоподібного листя корифеї досягають 8 м в довжину і 6 м в ширину ...
¢Прийом «Відстрочена відгадка»: згадка (дивовижний факт) дається в кінці уроку, щоб почати з неї наступне заняття ...
¢Прийом «Прогнозування»: використовують при
    повідомленні теми уроку і його цілі

понеділок, 13 січня 2020 р.

Профілактика суїцидальної поведінки

ЯК ПОВОДИТИСЯ БАТЬКАМ ТА ОТОЧЕННЮ СХИЛЬНОЇ ДО СУЇЦИДУ ДИТИНИ

Стратегічними напрямками батьківської допомоги дітям із суїцидальним ризиком спеціалісти вважають поліпшення сто­сунків у сім'ї, підвищення самооцінки, самоповаги дитини, а також покращення спілкування у родині. Усі ці заходи мають призвести до піднесення самоцінності особистості дитини, її життя до такої міри, коли суїцидальні дії втрачають будь-який сенс.
Для підвищення самооцінки спеціалісти В. Розанов, О. Моховіков, Р. Стиліха пропонують доцільно застосовувати такі заходи:
• завжди підкреслюйте все добре й успішне, властиве вашій дитині — це підвищує впевненість у собі, зміцнює віру в май­бутнє, покращує її стан;
• не чиніть тиску на підлітка, не висувайте надмірних вимог у навчанні, житті тощо;
• демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона відчула, що її дійсно люблять;
• сприймайте, любіть своїх дітей такими, якими вони є — не за гарну поведінку та успіхи, а тому, що вони ваші діти, ваша кров, ваші гени, майже ви самі;
• підтримуйте самостійні прагнення своєї дитини, не захоплюйтесь її оцінюванням, не судіть її, знайте, що шлях до підвищення самооцінки лежить через самостійність і власну успішну діяльність дитини;
• слід тактовно і розумно підтримувати всі ініціативи своєї дитини, спрямовані на підвищення самооцінки, особистісне зростання, фізичний розвиток, які посилюють успішність само­стійної діяльності і життєдіяльності; майте на увазі, що підліток рано чи пізно має стати незалежним від своєї сім'ї й однолітків, налагодити стосунки із протилежною статтю, підготувати себе до самостійного життя і праці, виробити власну життєву позицію.
У випадку, коли ваші діти виявляють суїцидальні тенденції або відчай, слід поводитися так:
1. Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.
2. Дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом, це дозволить встановити довірливі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про наболіле.
3. Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите,чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.
4. Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних, не варто діяти як вчитель або експерт, розв'язувати кризу прямолінійно, це може відштовхнути дитину.
5. Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй вилити вам душу.
6. Не думайте, що вам слід говорити щоразу, коли виникає пауза в розмові, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.
7. Виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не пере­творюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»), які будуть для дитини менш загрозливими, аніж складні розпитування.
8. Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особисті, хворобливі речі.
9. Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, приймайте її сторону, а не сторону інших людей, які можуть завдати їй болю, або щодо яких вона може так вчинити сама.
10.Дайте синові чи доньці знайти свої власні відповіді, навіть тоді, коли вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.
11.Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвиході може примусити вас почуватися безпорадним і дурним, але вам, на щастя, найчастіше і не слід приймати будь-яких певних рішень, негайно змінювати життя або навіть рятувати її - ваш син або донька врятуються самі, варто тільки довіряти їм.
12. І останнє - якщо ви не знаєте, що говорити, не кажіть нічого, просто будьте поруч!
У випадку, якщо існує реальний суїцидальний ризик або вже відбулася спроба, суїцидологи радять батькам таке:
1. Першим кроком у запобіганні самогубства завжди буває встановлення довірливого спілкування.
2. Батькам слід подолати ситуацію, коли необхідність бесіди з дитиною про її суїцидальну спробу загострює їхні власні пси­хологічні конфлікти або виявляє якісь їхні проблеми. Слід і в цій ситуації віддавати перевагу бажанню поговорити з сином або донькою і водночас - перемогти страх перед цією бесідою, щоб обов'язково відбулося спілкування й обговорення проблеми.
3. Діти у стані суїцидальної кризи стають надто чутливими, особливо до того, як і що говорять дорослі; тому не можна виливати на дитину несвідому чи свідому агресію; іноді корисною стає невербальна комунікація - жести, дотики тощо.
4. Якщо батьки відчувають, що дитина начебто відхиляє їхню допомогу, їм слід пам'ятати, що вона водночас і прагне, і не хоче її; тому для досягнення позитивного результату в діалозі необхідні м'якість і наполегливість, терпіння й максимальний прояв співчуття і любові тощо.