Матеріали дистанційного психолого-педагогічного семінару "Позитивна атмосфера освітнього процесу"
Рекомендації шкільного психолога
Блог практичного психолога ЕЗОШ №7 Решетняк Юлії Юріївни
- Головна сторінка
- Телефони "гарячих ліній"
- Виховуємо ОСОБИСТІСТЬ!
- Адаптація та шкільна готовність
- Готуємось до ЗНО без стресу
- Цей складний підлітковий вік!
- Скарбничка психолога
- Довідково-інформаційні матеріали
- Це варто подивитися!
- Цікава психологія
- Корисна література
- ПОСМІХНИСЬ :)
- Психолого-педагогічні семінари
- Дистанційна корекційна робота
- Профілактика емоційного вигорання
- Навчальна діяльність. Гурток "Школа проти СНІДу"
- Навчальна діяльність. Факультатив "Вчись думати"
понеділок, 21 лютого 2022 р.
середа, 9 лютого 2022 р.
Як підвищити успішність дитини в школі
Десять способів, які допоможуть батькам мотивувати дитину на якісно краще навчання

День безпечного Інтернету
8 лютого 2022 року у світі відзначається День безпечного Інтернету (Safer Internet Day) під гаслом «Разом для найкращого Інтернету».
Метою Дня безпечного Інтернету є поширення знань про безпечне, відповідальне і позитивне використання цифрових технологій для дітей та молоді.
З метою підвищення рівня знань щодо використання сучасних Інтернет-ресурсів Департамент освіти та науки Одеської міської ради рекомендує провести заходи до Дня безпечного Інтернету для учасників освітнього процесу у закладах загальної середньої освіти м. Одеси, запропонувати одеським школярам обговорення актуальних питань «пасток» Інтернету, безпечного вебсерфінгу, кіберзлочинності, анонімності користувачів і захисту авторських прав у мережі Інтернет, організувати конкурси, диспути, круглі столи, бесіди тощо. Запросити до участі у заходах працівників IT-компаній, представників закладів вищої освіти та державних служб.
Із нагоди відзначення 8 лютого Дня безпечного Інтернету рекомендуємо переглянути освітні матеріали (відеоуроки), розроблені Міністерством цифрової трансформації України та Міністерством освіти і науки України спільно з Громадською організацією «МІНЗМІН», а саме:
- Хто збирає дані моїх дітей і як вони використовуються? https://bit.ly/2XT38Ww
- Чи безпечно розміщувати фотографії моєї дитини в Інтернеті? https://bit.ly/3EjMVcr
- Що мені робити, коли інші люди публікують фотографії моєї дитини в Інтернеті без моєї згоди? https://bit.ly/3nz8dMn
- В якому віці діти повинні розпочинати знайомство з Інтернетом? https://bit.ly/3GqLHhm
- Наскільки безпечні “розумні іграшки”? https://bit.ly/3vTo6Bg
- Чи потрібно використовувати батьківський контроль для своїх дітей в Інтернеті? https://bit.ly/3CoPM3o
- Чи справді незнайомці та педофіли є найбільшою загрозою для дітей в Інтернеті? https://bit.ly/3mkB4Vn
- Як я можу переконатися, що конфіденційність даних моєї дитини захищена, коли її вчитель використовує цифрові інструменти для навчання? https://bit.ly/2ZsulAh
- Як я можу перевірити, на що моя дитина підписалася в Інтернеті? https://bit.ly/3mlH3sQ
- Як захистити конфіденційність дитини в Інтернеті? https://bit.ly/30VKTkf
- Що робити, якщо я підозрюю, що пристрій моєї дитини зламали? https://bit.ly/3vRxepV
- Який пароль є безпечним в Інтернеті? https://bit.ly/316R5Gm
- для батьків відеокурс “Приватність дітей в Інтернеті” – https://cutt.ly/nE5XzbG
Корисним також буде відеокурс про приватність та безпеку для дітей, батьків та вчителів:
- Приватність у Telegram – https://cutt.ly/WRreig8
- Як встановити двофакторну аутентифікацію в Телеграм? – https://bit.ly/3jDS7jh
- Що я маю знати про безпеку мого акаунту в Телеграмі? – https://bit.ly/3nwswKl
- Як налаштувати приватність в Телеграмі? – https://bit.ly/3mjaqMq
- Приватність у Tiktok – https://cutt.ly/XRrexPA
- Що про мене знає ТікТок? – https://bit.ly/3GqIT3U
- Як встановити двоетапну перевірку в ТікТок? – https://bit.ly/3pGZPx2
- Як налаштувати приватність акаунту в TikTok? – https://bit.ly/3pIPm4k
- Приватність та безпека в Instagram? – https://cutt.ly/JRrw71W
- Як обмежити хейт спіч в Instagram? – https://bit.ly/3Es1AT7
- Як налаштувати приватність коментарів в Instagram? – https://bit.ly/3BiKrcw
- Як налаштувати приватність розповідей в Instagram та приховати свій мережевий статус? – https://bit.ly/3CklEG8
- Як встановити двофакторну аутентифікацію в Instagram? – https://bit.ly/2ZAGUJx
- Як налаштувати приватність дописів в Instagram? – https://bit.ly/3BeJAti
- Як дізнатися, які дані про вас має Instagram? – https://bit.ly/2XTL6DA
- Як контролювати те, хто може надсилати вам повідомлення? – https://bit.ly/3BiGG6L
- Як налаштувати приватність акаунту в Instagram? – https://bit.ly/3BhHqsN
- Приватність у Facebook – https://cutt.ly/DRregP0
- Як встановити двофакторну аутентифікацію у Фейсбук? – https://bit.ly/3bfOQ5d
- Як дізнатися, яку інформацію про мене збирає Фейсбук? – https://bit.ly/3ElEehU
- Як контролювати, хто мене може знайти у Фейсбук? – https://bit.ly/3nBP38v
- Як налаштувати реакції на публікації та приховати мій мережевий статус? – https://bit.ly/3CoRZvI
- Як налаштувати, хто може бачити мої дописи у Фейсбук? – https://bit.ly/3Cn0B5N
- Як обмежити дані, які про мене збирає Фейсбук? – https://bit.ly/3nAUW5
понеділок, 7 лютого 2022 р.
ЯК РЕАГУВАТИ НА САМОСТІЙНІСТЬ ПІДЛІТКА?
«Я самостійна людина!», «Я можу сам вирішувати, що (як, коли) …», «Я сам буду вирішувати свої проблеми ” і т.д.
Такі фрази батьки починають все частіше чути від своїх дітей, коли вони стають підліками. Що ж відповісти на такі заяви?
Якщо у батьків в момент найперших заяв вистачить розуму і сміливості «перерізати» зв’язок – «Добре, ти самостійна людина, що живе поруч з нами. Ти можеш сам приймати ті рішення, які тобі під силу. Якщо ти з чимось не впораєшся, ми допоможемо тобі, але вже не як суверен васалу, а як твої найближчі друзі» – то дитина підліток, як правило, спершу лякається раптової перспективи самому відповідати за все, але потім стає вдячним батькам за довіру, виявлену до його особистісним силам. У цьому випадку умовна відстань між підлітком і батьками може стати навіть меншою, ніж було до «відрізання».
Якщо ж (що буває набагато частіше) батьки бояться перерізати цей морально і фізично застарілий зв’язок, з тим щоб замінити його на новий – «Це ж все тільки слова, він же насправді ще дурний! Нічого не розуміє! Життя не знає!» – то ножиці бере сам підліток (іноді в хід йдуть кігті і зуби), і ось саме тоді ми і маємо справу не просто з підлітковим віком, але з підлітковою кризою у всій її красі.
Якщо підлітку після довгих спроб все ж вдається перегризти мотузку, яка охороняється батьками, то його за інерцією відносить так далеко, що на відновлення довірчих і повноцінних відносин можуть знадобитися роки.
Якщо ж батьки виявляються сильнішими і підліток кориться становищем «суверен – васал», то його особистісний розвиток неминуче спотворюється і надовго зберігає інфантильні риси. Іноді в цьому випадку розвивається невроз.
Отже, метою і завданням підліткового кризи є придбання не самостійності (вона підлітку ще й не потрібна, і не по зубах), але особистісної автономії, необхідної для подальшого розвитку особистості за дорослим типом. Тобто, іншими словами, для розвитку вміння брати на себе відповідальність за всі наслідки своїх поглядів, слів і дій.
Джерело: https://dytpsyholog.com/2015/09/22/як-реагувати-насамостійність-підліт/
понеділок, 25 жовтня 2021 р.
Інформаційне повідомлення
24 жовтня світ відзначає Міжнародний день Організації Об’єднаних Націй
24 жовтня 1945 року на конференції у Сан-Франциско, на підставі Хартії Об'єднаних Націй, представники 51 країни ратифікували договір про створення ООН. Україна в числі перших підписала Статут i увійшла в групу країн-засновниць ООН. Саме дату набрання чинності Статуту відзначають як День Організації Об'єднаних Націй. У 1971 році Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію, в якій рекомендувала державам-членам відзначати цей день як державне свято. Нині ця міжнародна організація об’єднує 193 держави, що прагнуть підтримання та зміцнення миру й міжнародної безпеки, розвитку співробітництва між державами.
Як одна з держав-засновниць ООН, Україна неухильно дотримується цілей та принципів Статуту Організації, робить суттєвий внесок у її діяльність у сферах підтримання міжнародного миру та безпеки, роззброєння, економічного та соціального розвитку, захисту прав людини, зміцнення міжнародного права тощо.
З набуттям незалежності для України почався новий етап членства в ООН, делегація України брала участь у роботі сесії ГА ООН, керуючись тільки інтересами власної держави. Діяльність України у Організації Об'єднаних Націй було визначено одним з пріоритетних напрямів зовнішньої політики нашої держави. Серед них: розробка ефективних підходів до зміцнення міжнародної та регіональної безпеки, більш повне залучення ООН до процесу роззброєння, зниження військового протистояння у різних регіонах світу, проведення конструктивного діалогу з проблем конверсії, розв'язання соціально-економічних проблем, експертної допомоги в інтересах державного будівництва України, використання унікальних можливостей ООН для ведення діалогу з представниками інших держав.
Кульмінацією членства України в Радi Безпеки ООН стало її головування у цьому органi у березнi 2001 року. Цей місяць став одним з найпродуктивніших і найефективніших у діяльності РБ ООН, яка предметно розглянула ряд найбiльш актуальних свiтових проблем, зокрема, кризовi ситуацiї на Балканах та на Близькому Сходi. (uk.wikipedia.org).
Протидія російській агресії, грубому порушенню Москвою засад сучасного світового порядку, заснованого на Статуті ООН, стала ключовою складовою пріоритетів та завдань України в Раді Безпеки.
У 2020 році «ООН відзначає свою 75-ту річницю в період величезних потрясінь для всього світу, які посилюються безпрецедентною глобальною кризою в галузі охорони здоров'я, вагомим за економічними та соціальними наслідками» (www.un.org). Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш заявив, що світ наразі не зміг подолати виклик щодо боротьби з пандемією COVID-19: "Пандемія COVID-19 стала головним глобальним викликом для всього міжнародного співтовариства, для мультикультуралізму і для мене як Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй" (www. Ukrinform). Об’єднання країн світу у бажанні подолати цю хворобу ставить нові глобальні завдання перед ООН.
Презентація до Міжнародного дня Організації Об'єднаних Націй: http://iportal.rada.gov.ua/uploads/documents/64877.pdf
субота, 23 жовтня 2021 р.
Рекомендації для батьків. Як допомогти дитині протистояти булінгу
Якщо ваша дитина піддається знущанню, є способи допомогти їй справитися з
ним на щоденній основі та зменшити його тривалий вплив. І навіть якщо
знущання не є проблемою у вас вдома безпосередньо зараз, важливо
обговорювати такі питання, щоб дитина була готова до всього.
Що таке булінг?
Багатьох дітей у свій час дражнили рідні брати, сестри або друзі. Якщо це відбувається в ігровій дружній формі, коли обидві дитини просто бавляться, такі образи, як правило, не завдають шкоди. Але коли словесні перепалки стають образливими, злими й постійними, вони перетворюються на знущання, тому їх необхідно припинити.
Булінг (шкільне цькування) – це навмисне знущання фізичним, вербальним або психологічним способом. Воно може варіювати від ударів, поштовхів, лайки, погроз і насмішок до вимагання грошей і цінного майна. Деякі діти знущаються, уникаючи, ігноруючи інших і поширюючи про них неправдиві чутки. Інші використовують електронну пошту, чати, миттєві повідомлення, соціальні мережі й текстові повідомлення, щоб насміхатись над іншими або кривдити їхні почуття.
Дуже важливо сприймати знущання серйозно, а не просто відмахуватись від них, як від чогось, що діти повинні подолати самі. Наслідки можуть бути найсерйознішими, зачіпати самооцінку дитини та її майбутні особисті стосунки. У важких випадках залякування призводять до справжніх трагедій.
Чому одні діти знущаються над іншими?
Діти знущаються один з одного з цілого ряду причин. Іноді вони насідають на інших дітей, бо їм потрібна жертва – той, хто здається емоційно чи фізично слабшим або просто поводиться або виглядає не так, як усі, – щоб відчувати себе більш важливим, авторитетним, популярним або впевненим у собі. Деякі бешкетники більші й сильніші за своїх «жертв», та це не завжди так.
Іноді діти знущаються з інших, тому що так вже робили з ними. Вони можуть думати, що їхня поведінка нормальна, тому що в їхніх сім'ях та оточенні всі постійно гніваються, кричать або обзиваються. Деякі популярні телешоу, здається, навіть сприяють насильству: людей виганяють, ігнорують або висміюють їхній зовнішній вигляд чи відсутність таланту.
Ознаки знущань
Якщо дитина не каже вам про залякування та знущання над собою або не має на собі видимих наслідків у вигляді синців чи травм, досить важко з'ясувати, чи відбувається це з нею насправді.
Але все ж є деякі ознаки. Батьки можуть помітити зміну в поведінці дитини, її занепокоєння або відсутність апетиту, сну, небажання робити те, що раніше подобалось і приносило задоволення. Коли дитина виглядає похмурою і пригніченою або засмучується швидше, ніж зазвичай, коли вона починає уникати певних ситуацій, наприклад, поїздки у громадському чи шкільному автобусі, це теж може бути ознакою існуючих у ставленні до неї знущань.
Якщо ви підозрюєте, що над дитиною знущаються, але вона не хоче зізнаватись у цьому, знайдіть можливість підняти це питання обхідними шляхами. Наприклад, ви можете побачити певну ситуацію на ТВ-шоу і використовувати її як початок розмови, спитавши дитину: «Що ти про це думаєш?» або «Як ти думаєш, що треба було зробити цій людині?». Це може допомогти вам у розмові перейти до таких питань, як: «А ти коли-небудь зіштовхувався з подібним?» або «Ти коли-небудь відчував таке?». Ви можете поговорити про свої схожі переживання в дитячому віці.
Діти повинні знати, що, якщо їх залякують, знущаються над ними або вони бачать, як це відбувається з іншими, – треба неодмінно порозмовляти про це з вами або іншим дорослим (учителем, шкільним психологом чи другом сім'ї), братом чи сестрою.
Допомога дітям
Якщо дитина розповідає вам про бешкетника, зосередьте увагу на комфорті та підтримці, не важливо, наскільки ви засмучені. Діти часто не хочуть розповідати дорослим про залякування, тому що відчувають себе ображеними та приниженими або турбуються про те, що батьки будуть дуже перейматись і хвилюватись.
Іноді діти думають, ніби це їхня власна вина, що, якби вони виглядали або вели себе по-іншому, то цього б не сталось. Іноді вони бояться, що, якщо розбишака дізнається, що вони комусь усе розповіли, то буде ще гірше. Інші побоюються, що їхні батьки не повірять їм чи не робитимуть жодних дій у цьому напрямі. Або ж діти хвилюються, що батьки змусять їх дати відсіч бешкетнику, якого вони бояться.
Хваліть дитину за те, що вона набралася сміливості порозмовляти про це. Переконайте її, що вона не самотня – багато людей отримують свою порцію знущань у певний момент. Підкресліть, що погано робить бешкетник, а не сама дитина. Переконайте сина чи доньку в тому, що ви придумаєте, як правильно зробити в цій ситуації, разом урахуєте всі тонкощі.
Іноді старший брат, сестра або друг можуть допомогти впоратися із ситуацією. Вашій доньці може бути корисно почути, як її старшу сестру, яку вона обожнює, дражнили через її зубні брекети і як вона впоралася з цим. Старший брат або друг може також дати деяке уявлення про те, що відбувається у школі або там, де трапляються знущання, і допоможе придумати краще рішення.
Сприйміть серйозно побоювання дитини, що знущання будуть ще гірше, якщо задирака дізнається, що ваша дитина розповіла про них. Іноді корисно звернутися до батьків бешкетника. В інших випадках варто в першу чергу зв'язатися з учителем або завучем. Якщо ви вже випробували ці методи і все ще хочете порозмовляти з батьками дитини-бешкетника, зробіть це в офіційних умовах, наприклад, у присутності завуча.
У багатьох країнах є закони і правила, що стосуються знущань. Дізнайтеся про подібні у вашому місцевому самоврядуванні. У деяких випадках, якщо у вас є серйозні побоювання із приводу безпеки вашої дитини, вам, імовірно, буде потрібно звернутись в органи правопорядку.
Поради дітям
Ключ до допомоги дітям у наданні стратегій, які навчать їх справлятися з повсякденними знущаннями, а також допоможуть відновити дитячу самооцінку й повернути почуття власної гідності.
Під впливом емоцій є спокуса запропонувати дитині дати відсіч задираці. Зрештою, ви гніваєтеся, що ваша дитина страждає, і, можливо, у дитинстві ваші батьки радили вам «постояти за себе», що ви успішно зробили. І ви переймаєтеся, що ваша дитина все ще потерпає від рук розбишаки.
Але важливо порадити дітям не відповідати на знущання бійкою або відповідними знущаннями. Це може швидко перерости в насильство, неприємності, травмувати когось із них. Замість цього найкраще піти від ситуації, поспілкуватися з іншими дітьми й розповісти про все дорослим.
Ось ще кілька стратегій для дітей, які можуть допомогти їм покращити ситуацію і своє самопочуття, зумовлене тим, що відбувається:
- Уникай бешкетника й перебувай у товаристві друзів. Не заходь у туалет, якщо задирака знаходиться там, не ходи в роздягалку, коли немає нікого поруч. Постійно перебувай у товаристві приятеля, щоб не залишатись наодинці з недругом. Перебувай в оточенні приятелів у транспорті (у шкільному автобусі), у коридорах або на перерві – скрізь, де можна зустріти бешкетника. Запропонуй те ж саме своєму другу.
- Стримуй гнів. Розхвилюватись у зв'язку зі знущанням природно, але саме цього й домагаються бешкетники. Це змушує їх відчувати себе сильнішими. Намагайся не реагувати плачем, не червоній і не переймайся. Це вимагає великої кількості тренувань, але це корисна навичка дати відсіч бешкетнику. Іноді корисно практикувати стратегію приведення себе в повну рівновагу, наприклад, рахувати до десяти, записувати свої гнівні слова на аркуші паперу, робити глибокий вдих або просто йти. Іноді треба навчати дітей робити непроникний вираз обличчя, поки вони не позбудуться небезпеки (посмішка або сміх можуть провокувати розбишаку).
- Дій хоробро, йди та ігноруй бешкетника. Твердо й чітко скажи йому, щоб він припинив, а потім розвернись й піди. Намагайся ігнорувати образливі зауваження, наприклад, демонструй байдужість чи вдавай, що ти захоплений бесідою по мобільному телефону. Ігноруючи задираку, ти показуєш, що він тобі байдужий. Зрештою, він, імовірно, утомиться діставати тебе.
- Розкажи дорослим про знущання. Учителі, директор школи, батьки можуть допомогти припинити знущання.
- Розповідай про це. Поговори з кимось, кому ти довіряєш, наприклад, із завучем, учителем, братом, сестрою або другом. Вони можуть запропонувати деякі корисні поради, і навіть якщо вони не можуть виправити ситуацію, це допоможе тобі відчути себе менш самотнім.
- Усунь провокаційні фактори. Якщо розбишака вимагає від тебе грошей на обід, принось обід із собою. Якщо він намагається відібрати твій музичний плеєр, не бери його до школи.
Простягніть руку допомоги
Удома ви можете знизити негативний вплив знущань. Навчайте дітей
спілкуватися з такими друзями, які допомагають розвивати їхню
впевненість у собі. Допоможіть їм знайомитися з іншими дітьми,
відвідуючи різні гуртки чи спортивні секції. І знайдіть такі заняття для
дітей, які допоможуть їм почуватись упевненими й сильними. Можливо, це
буде секція самооборони, карате або тренажерний зал.
І пам'ятайте: якими б прикрими не були знущання для вас і вашої родини, є багато людей і способів вирішити цю проблему.
пʼятниця, 22 жовтня 2021 р.
Психопрофілактика. Рекомендації для батьків "Профілактика кібербулінгу"
Кібербулінг. Поради для батьків
Практичні поради психолога з виявлення та нейтралізації негативного впливу кібербулінгу на дитину
Кібербулінг або інтернет-мобінг – це сучасна форма агресії, яка має на меті дошкулити, нашкодити чи принизити людину дистанційно, без фізичного насильства (на відміну від булінгу). «Зброєю» булера стають соціальні мережі, форуми, чати, мобільні телефони тощо. Особливо актуальною є проблема під час карантину.
Різновиди кібербулінгу
Використання особистої інформації – викрадення паролів від приватних сторінок, електронної пошти для подальших погроз чи розповсюдження спаму.
Анонімні погрози – анонім надсилає листи погрозливого змісту, особлива ознака – наявність ненормативної лексики та груба мова.
Телефонні дзвінки з мовчанням.
Переслідування – залякування досягається шляхом розсилки повідомлень на електронну пошту чи телефон.
Тролінг – розміщення провокаційних повідомлень в мережі для привернення уваги та збудження активності, що може спричинити конфлікт (флеймінг).
Хепі-слепінг (happy slapping) – насильство заради розваги. Яскрава особливість – звичка знімати насильство на камеру для подальшого розповсюдження в мережі.
Сексуальні посягання – педофіл, замаскувавшись під фейковим ім'ям чи прикинувшись другом батьків, може запросити дитину на зустріч чи вивідати в неї час та місце, коли вона буде сама.
Секстинг — це обмін власними фото/ відео/текстовими матеріалами інтимного характеру, із застосуванням сучасних засобів зв’язку.
Онлайн-грумінг — це побудова в мережі інтернет дорослим/групою дорослих осіб довірливих стосунків з дитиною (підлітком) з метою отримання її інтимних фото/відео та подальшим її шантажуванням про розповсюдження цих фото. Це робиться з метою отримання грошей, більш інтимних зображень чи навіть примушування до особистих зустрічей.
Як виявити ознаки кібербулінгу:
• відправка погрозливих та образливого змісту текстових повідомлень;
• розповсюдження (спам) відео та фото порнографічного характеру;
• троллінг (надсилання погрозливих, грубих повідомлень у соціальних мережах, чатах чи онлайн-іграх);
• демонстративне видалення дітей зі спільнот у соцмережах, з онлайн-ігор;
• створення груп ненависті до конкретної дитини;
• пропозиція проголосувати за чи проти когось в образливому опитуванні;
• провокування підлітків до самогубства чи понівечення себе (групи смерті типу “Синій кит”);
• створення підробних сторінок у соцмережах, викрадення даних для формування онлайн-клону;
• надсилання фотографій із відвертим зображенням (як правило, дорослі надсилають дітям);
• пропозиції до дітей надсилати їх особисті фотографії відвертого характеру та заклик до сексуальних розмов чи переписок за допомогою месенджерів.
Пам'ятка для захисту від кібербулінгу
- Здійснюйте батьківський контроль. Робіть це обережно з огляду на вікові особливості дітей (для молодших – обмежте доступ до сумнівних сайтів, для старших – час від часу переглядайте історію браузеру).
- Застерігайте від передачі інформації у мережі. Поясніть, що є речі, про які не говорять зі сторонніми: прізвище, номер телефону, адреса, місце та час роботи батьків, відвідування школи та гуртків – мають бути збережені у секреті.
- Навчіть критично ставитися до інформації в інтернеті. Якщо є сумніви в достовірності – хай запитує у старших.
- Розкажіть про правила поведінки в мережі.
- Станьте прикладом. Оволодійте навичками безпечного користування інтернетом.
Якщо дитина потерпає від знущань кібербулера, їй буде дуже складно зізнатися у цьому батькам чи ще комусь. На це є декілька причин:
• страх, що дорослі не зрозуміють сенсу проблеми;
• страх бути висміяним через буцімто незначну проблему;
• страх бути покараним чи що постраждає хтось рідний за «донос» на булера, особливо, якщо цькування зайшли далеко і дитина під контролем агресора;
• страх з'ясувати, що «сам винен» і знущання цілком справедливі.
Як бачите, в основі всіх причин мовчання лежить страх за себе чи близьких. У свою чергу це є наслідком заниженої самооцінки.
Покарання за булінг і кібербулінг
- Булінг (цькування) неповнолітньої чи малолітньої особи — штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи від 20 до 40 годин.
- Такі діяння, вчинені повторно протягом року після або групою осіб — штраф від 1700 до 3400 грн або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.
- Якщо булінг (цькування) вчинить дитина у віці до 16 років — відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють. До них будуть застосовані штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.
Для попередження випадків булінгу і кібербулінгу діє Національна дитяча «гаряча» лінія, у будні, з 12:00 по 16:00 за номером 0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних) та 116 111 (безкоштовно з мобільних).
Корисні посилання:
- Партнерський курс Проєкт Міністерства цифрової трансформації України за підтримки ЮНІСЕФ в Україні. https://osvita.diia.gov.ua/courses/serial-dlya-batkiv-onlayn-bezpeka-ditey
- 10 фактів про кібербулінг | UNICEF Ukraine https://www.unicef.org/ukraine/cyberbulling
- Що таке булінг? https://www.stopbullying.com.ua/