Психологічна просвіта для учнів "Конфлікти у шкільному середовищі"

Відомий французький письменник Антуан де Сент Екзюпері назвав людське спілкування найбільшою розкішшю на світі. Спілкування – дуже тонкий і складний процес. Кожен із нас вчиться цього все життя, здобуваючи досвід через помилки й розчарування.

      
           У психології сварку називають конфліктом. Слово «конфлікт» походить із латини й означає «зіткнення». Отже, конфлікт – це зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок, оцінок тощо. Кожен конфлікт має зав’язку, розвиток, кульмінацію і розв’язку. Конфлікт розвивається тоді, коли є інцидент. Це буває, наприклад, якщо одна із сторін ігнорує інтереси іншої. Якщо ж інша сторона відповідає тим же, то конфлікт з потенційного переростає в актуальний.
          Коли люди думають і говорять про конфлікт, вони найчастіше асоціюють його з агресією, погрозами, сварками і, ще гірше, із ворожістю. Внаслідок цього ствердилася думка, що конфлікт – це небажане явище, і його необхідно, по можливості, уникати, а якщо він все ж виникне, то відразу розв’язувати. Проте конфлікти не тільки можливі, але часом, особливо у групах високого рівня розвитку, є бажаними. Вони допомагають виявити різні погляди, одержати додаткову інформацію, вийти на новий рівень розвитку.
            Для того, щоб попередити конфлікт, необхідно прислуховуватися одне до одного, з’ясовувати, що об’єднує опонентів і в чому розбіжності в їх поглядах.

             Якщо сторони не можуть самостійно розв’язати конфліктну ситуацію, на допомогу прийде посередник, який може використати прямі або непрямі методи морального та психологічного впливу на тих, хто конфліктує. Прямі методи: зустріч окремо з кожною конфліктуючою стороною, вислухати, основну увагу звертаючи на факти, а не на емоції; опоненти висловлюються в присутності інших осіб, які теж беруть участь в обговоренні конфлікту.   Якщо за допомогою прямих методів конфлікт не вирішується, то ефективними можуть стати непрямі методи розв’язання конфлікту: метод «виходу емоцій» - на думку психологів, якщо людині дати можливість виявити свої негативні емоції, то поступово вони самі по собі зміняться на позитивні. Так само метод «відкритої агресії» – посередник спеціально дає можливість конфліктуючим сторонам висловити свої емоції одне одному. Вони змушені будуть сваритися на очах у інших людей і це дасть їм можливість розрядитися.

 

Є декілька стилів розв’язання конфліктів: конкуренція, співробітництво, компроміс, ухиляння та пристосування. Пройди тестування і дізнайся який стиль поведінки в конфлікті переважає у тебе.

 «Методика дослідження стилю поведінки в конфлікті» - пройти тестування

 СПОСОБИ РОЗВЯЗАННЯ КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЙ:
1.   Гумор, спокійне ставлення до чогось або до когось.
2.   Визнання переваг.
3.   Компроміс. Угода на основі взаємних поступок.
4.   Третейський суд. Звернення за допомогою у розв’язанні конфлікту до незацікавлених осіб.
5.   Аналіз ситуації. Обговорювати ситуацію необхідно на нейтральній території.
6.   Конкуренція. Активне відстоювання своєї позиції, логічне аргументування.
7.   Відсторонення від участі в конфлікті.
8.   Пристосування. Виробити рішення, що задовольнило б усі сторони.
9.   Співпраця. Спільний пошук шляхів виходу із проблеми, варіантів, які задовольнили б обидві сторони.
10.    Ультиматум – висування рішучої вимоги  погрозою застосування способів впливу у випадку відмови.

11.    Знищення (моральне або фізичне).

 

Під час конфлікту більшість людей…

·         Сперечаються;

·         Намагаються зрозуміти одне одного;

·         Допомагають одне одному;

·         Кричать одне на одного;

·         Співпрацюють;

·         Уважно слухають одне одного;

·         Підозрюють одне одного;

·         Намагаються перемогти;

·         Посміхаються;

·         Б’ються;

·         Змагаються;

·         Звинувачують;

·         Ображаються;

·         Намагаються закінчити розмову;

·         Намагаються досягти компромісу.

 Вправа « Знайди істину».

Ситуація 1: У класі хтось розмалював парту. Коли класний керівник помітив це, то почав вимагати від учня, який за нею сидів, пояснень: навіщо він це зробив? Учень відповів, що зробив це не він. Класний керівник наполягав на тому, що учень - господар свого робочого місця, і повинен слідкувати за тим, що твориться з його партою.

• - Чи можемо ми сказати, що виник конфлікт між класними керівником і учнем?
• - Яка виникає проблема? 
• - Місце конфлікту?
• - Як би ви вирішили цю проблему?

Ситуація 2.Уяви, що ти  разом з друзями знайшов загублений вчителем листок. На ньому – розв’язання завдань завтрашньої контрольної роботи. Друзі сказали тобі, якщо не скажеш вчителеві, то всім забезпечені хороші оцінки з контрольної роботи. Як ти зробиш?

 Ситуація 3. Ніна прийшла із школи. Пообідала. Перевдягнулась. Пригадала, що мама просила вимити підлогу і начистити картоплі. Часу було ще достатньо, щоб виконати роботу до приходу матері. Саме в цей момент прийшла подруга Катруся. Пішли погратись. І... загрались. Ніна повернулась смерком, коли мама була дома.

Як ви думаєте, чи виникне конфлікт  і між ким у цих ситуаціях?   

• - Ваші дії в такій ситуації, щоб уникнути конфлікту.

Конфлікт – це норма, тут нічого не можна змінити. Людина приречена на конфлікти з першого дня життя. Конфлікти "створюються" людьми, вони — його сторони й учасники, як та сила, яка може і прагне побачити в його діях динаміку суспільного прогресу.

    З початком вивчення цього складного психологічного явища не вщухають суперечки про те, що є конфлікт — благо чи зло. Ряд психологів стверджують, що конфлікт це благо, тому що він:

•    - сприяє підвищенню ефективності діяльності;
•    - іноді може згуртувати колектив проти зовнішнього тиску.

Прихильники іншої точки зору стверджують, що конфлікт це зло, тому що він:

•    - веде до погіршення соціально-психологічної атмосфери;
•    - підвищує нервозність людей, призводить до стресів;
•    - відволікає увагу багатьох людей від виконання безпосередніх службових обов’язків.

На мій погляд, праві й ті й інші, тому що конфлікт — це надзвичайно складне та суперечливе психологічне явище, до глибинних причин виникнення та розвитку якого вчені тільки приступають. При всіх плюсах і мінусах конфліктів вони неминучі, більше того, найчастіше необхідні. Іноді без них проблема так і не вирішується.

Притча про хлопчика і цвяхи
          Жив собі хлопчик із жахливим характером. Якось батько йому дав мішок із цвяхами й велів по одному забивати їх у паркан щоразу, коли хлопчик втратить терпець і з кимось посвариться. У перший день хлопчик забив 37 цвяхів. Згодом він навчився володіти собою, і кількість цвяхів щодня зменшувалась. Хлопчик зрозумів, що легше навчитися опановувати себе, ніж забивати цвяхи.
          Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька й сказав йому про це.
          Тоді батько велів синові витягати із паркана по одному цвяху тими днями, коли він не втратить самоконтролю, і ні з ким не посвариться.
         Минали дні і згодом син міг сказати батькові, що у паркані не залишилося жодного цвяха. Батько підвів сина до паркана і сказав: «Ти добре поводишся, але подивися, скільки дірок залишилося… Паркан ніколи не буде таким, як колись.»
 

         Коли ви з кимось сваритеся і говорите щось неприємне, ви залишаєте по собі такі ж рани, як ці дірки від цвяхів. І рани зостаються, попри те, скільки разів ви потім попросите пробачення. Словесні рани завдають такого ж болю, як і фізичні.

         Не залишайте на своєму шляху цих дірок. Не забивайте цвяхи ворожнечі, непорозуміння і жорстокості в душі людей. Будьте розумними, добрими і толерантними!!!