Відомий французький письменник Антуан де Сент Екзюпері назвав людське спілкування найбільшою розкішшю на світі. Спілкування – дуже тонкий і складний процес. Кожен із нас вчиться цього все життя, здобуваючи досвід через помилки й розчарування.
У психології сварку називають конфліктом. Слово «конфлікт» походить із латини й означає «зіткнення». Отже, конфлікт – це зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок, оцінок тощо. Кожен конфлікт має зав’язку, розвиток, кульмінацію і розв’язку. Конфлікт розвивається тоді, коли є інцидент. Це буває, наприклад, якщо одна із сторін ігнорує інтереси іншої. Якщо ж інша сторона відповідає тим же, то конфлікт з потенційного переростає в актуальний.
Коли люди думають і говорять про конфлікт, вони найчастіше асоціюють його з агресією, погрозами, сварками і, ще гірше, із ворожістю. Внаслідок цього ствердилася думка, що конфлікт – це небажане явище, і його необхідно, по можливості, уникати, а якщо він все ж виникне, то відразу розв’язувати. Проте конфлікти не тільки можливі, але часом, особливо у групах високого рівня розвитку, є бажаними. Вони допомагають виявити різні погляди, одержати додаткову інформацію, вийти на новий рівень розвитку.
Для того, щоб попередити конфлікт, необхідно прислуховуватися одне до одного, з’ясовувати, що об’єднує опонентів і в чому розбіжності в їх поглядах.
Якщо сторони не можуть самостійно розв’язати конфліктну ситуацію, на допомогу прийде посередник, який може використати прямі або непрямі методи морального та психологічного впливу на тих, хто конфліктує. Прямі методи: зустріч окремо з кожною конфліктуючою стороною, вислухати, основну увагу звертаючи на факти, а не на емоції; опоненти висловлюються в присутності інших осіб, які теж беруть участь в обговоренні конфлікту. Якщо за допомогою прямих методів конфлікт не вирішується, то ефективними можуть стати непрямі методи розв’язання конфлікту: метод «виходу емоцій» - на думку психологів, якщо людині дати можливість виявити свої негативні емоції, то поступово вони самі по собі зміняться на позитивні. Так само метод «відкритої агресії» – посередник спеціально дає можливість конфліктуючим сторонам висловити свої емоції одне одному. Вони змушені будуть сваритися на очах у інших людей і це дасть їм можливість розрядитися.
Є декілька стилів розв’язання конфліктів: конкуренція, співробітництво, компроміс, ухиляння та пристосування. Пройди тестування і дізнайся який стиль поведінки в конфлікті переважає у тебе.
«Методика дослідження стилю поведінки в конфлікті» - пройти тестування
СПОСОБИ РОЗВЯЗАННЯ КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЙ:
1. Гумор, спокійне ставлення до чогось або до когось.
2. Визнання переваг.
3. Компроміс. Угода на основі взаємних поступок.
4. Третейський суд. Звернення за допомогою у розв’язанні конфлікту до незацікавлених осіб.
5. Аналіз ситуації. Обговорювати ситуацію необхідно на нейтральній території.
6. Конкуренція. Активне відстоювання своєї позиції, логічне аргументування.
7. Відсторонення від участі в конфлікті.
8. Пристосування. Виробити рішення, що задовольнило б усі сторони.
9. Співпраця. Спільний пошук шляхів виходу із проблеми, варіантів, які задовольнили б обидві сторони.
10. Ультиматум – висування рішучої вимоги погрозою застосування способів впливу у випадку відмови.
11. Знищення (моральне або фізичне).
Під час конфлікту більшість людей…
· Сперечаються;
· Намагаються зрозуміти одне одного;
· Допомагають одне одному;
· Кричать одне на одного;
· Співпрацюють;
· Уважно слухають одне одного;
· Підозрюють одне одного;
· Намагаються перемогти;
· Посміхаються;
· Б’ються;
· Змагаються;
· Звинувачують;
· Ображаються;
· Намагаються закінчити розмову;
· Намагаються досягти компромісу.
Вправа « Знайди істину».
Ситуація 1: У класі хтось
розмалював парту. Коли класний керівник помітив це, то почав вимагати
від учня, який за нею сидів, пояснень: навіщо він це зробив? Учень відповів, що
зробив це не він. Класний керівник наполягав на тому, що учень - господар свого
робочого місця, і повинен слідкувати за тим, що твориться з його партою.
- - Чи можемо ми сказати, що виник конфлікт між
класними керівником і учнем?
- - Яка виникає проблема?
- - Місце конфлікту?
- - Як би ви вирішили цю проблему?
Ситуація 2.Уяви, що ти разом з друзями
знайшов загублений вчителем листок. На ньому – розв’язання завдань завтрашньої
контрольної роботи. Друзі сказали тобі, якщо не скажеш вчителеві, то всім
забезпечені хороші оцінки з контрольної роботи. Як ти зробиш?
Ситуація 3. Ніна прийшла із школи.
Пообідала. Перевдягнулась. Пригадала, що мама просила вимити підлогу і
начистити картоплі. Часу було ще достатньо, щоб виконати роботу до приходу
матері. Саме в цей момент прийшла подруга Катруся. Пішли погратись. І...
загрались. Ніна повернулась смерком, коли мама була дома.
Як ви думаєте, чи
виникне конфлікт і між ким у цих
ситуаціях?
- - Ваші дії в такій ситуації, щоб уникнути конфлікту.
Конфлікт – це норма, тут нічого не можна змінити. Людина приречена на
конфлікти з першого дня життя. Конфлікти "створюються" людьми, вони —
його сторони й учасники, як та сила, яка може і прагне побачити в його діях
динаміку суспільного прогресу.
З початком вивчення цього складного психологічного явища не вщухають суперечки про те, що є конфлікт — благо чи зло. Ряд психологів стверджують, що конфлікт це благо, тому що він:
- - сприяє підвищенню ефективності діяльності;
- - іноді може згуртувати колектив проти зовнішнього тиску.
Прихильники іншої точки зору стверджують, що конфлікт це зло, тому що він:
- - веде до погіршення соціально-психологічної атмосфери;
- - підвищує нервозність людей, призводить до стресів;
- - відволікає увагу багатьох людей від виконання безпосередніх службових обов’язків.
На мій погляд, праві й ті й інші, тому що конфлікт — це надзвичайно складне
та суперечливе психологічне явище, до глибинних причин виникнення та розвитку
якого вчені тільки приступають. При всіх плюсах і мінусах конфліктів вони
неминучі, більше того, найчастіше необхідні. Іноді без них проблема так і не
вирішується.
Жив собі хлопчик із жахливим характером. Якось батько йому дав мішок із цвяхами й велів по одному забивати їх у паркан щоразу, коли хлопчик втратить терпець і з кимось посвариться. У перший день хлопчик забив 37 цвяхів. Згодом він навчився володіти собою, і кількість цвяхів щодня зменшувалась. Хлопчик зрозумів, що легше навчитися опановувати себе, ніж забивати цвяхи.
Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька й сказав йому про це.
Тоді батько велів синові витягати із паркана по одному цвяху тими днями, коли він не втратить самоконтролю, і ні з ким не посвариться.
Минали дні і згодом син міг сказати батькові, що у паркані не залишилося жодного цвяха. Батько підвів сина до паркана і сказав: «Ти добре поводишся, але подивися, скільки дірок залишилося… Паркан ніколи не буде таким, як колись.»
Коли ви з кимось сваритеся і говорите щось неприємне, ви залишаєте по собі такі ж рани, як ці дірки від цвяхів. І рани зостаються, попри те, скільки разів ви потім попросите пробачення. Словесні рани завдають такого ж болю, як і фізичні.Не залишайте на своєму шляху цих дірок. Не забивайте цвяхи ворожнечі, непорозуміння і жорстокості в душі людей. Будьте розумними, добрими і толерантними!!!
Немає коментарів:
Дописати коментар