Консультація для батьків та педагогів "Як захистити дитину від кібернасильства"

 Хейтинг, секстинг, флеймінг, грифінг – це не просто модні заморські слівця. Це буденні явища інтернет-реальності, в якій сьогодні живемо ми та наші діти.

 Якщо ви вважаєте, що ваша дитина використовує придбаний вами комп'ютер нового покоління для розвитку інтелектуальних здібностей, подумайте ще раз. У наш час наймоднішою течією серед дітей стає використання клавіатури для відправки через Інтернет огидних, ненависницьких і наклепницьких повідомлень про своїх однолітків. Насильство, колись обмежене ігровим майданчиком, зараз переходить у віртуальний простір, у мобільні телефони та планшети, стаючи при цьому все більш серйозним і технологічним.
У карантинних реаліях ми майже позбавлені живого спілкування, не зустрічаємося у наших звичних середовищах – школах, технікумах, інститутах, на роботі. Але спілкування триває, воно перемістилося в онлайн. Наші діти проводять багато часу в Інтернеті, спілкуючись із друзями та навчаючись. І так само, як у звичайному житті, їх там може підстерігати небезпека. Бо там, де є спілкування, є ймовірність появи булінгу. Стати жертвою онлайн-цькування може будь-хто. 

 Кібернасильство найбільш поширене серед учнів середніх класів, але стає поширеним і серед дітей молодшого шкільного віку. Діти сьогодні добре розуміються на комп'ютерах, і батьки повинні значно пильніше відстежувати поведінку, спрямовану на умисне заподіяння болю або залякування іншої людини. Дві найбільші помилки, яких припускаються дорослі, – це не прийняття всерйоз скарг дітей на кібернасильство й потурання знущанням.

Варто розрізняти систематичне кіберцькування та поодинокі прояви агресії з використанням гаджетів та електронних технологій. Буває, що прояви агресії є ситуативними, тобто як реакція на якісь конкретні подразники.  Але за деяких умов поодинокі випадки агресивної поведінки можуть призводити до більш глобального та систематичного й жорстокого перебігу подій.

Зараз розрізняють такі прояви кіберагресії: хейтинг, тролінг, флеймінг, кібербулінг і кіберсталкінг, іноді вони доповнюються такими формами, як грифінг і секстинг.

Кібербулінг – це цілеспрямована і повторювана шкода, що завдається комусь із використанням інтернет-технологій, комп’ютерів, гаджетів та інших електронних девайсів.

Тролінг – це ситуації, коли саме агресори публікують негативну, тривожну інформацію на сайтах, сторінках соціальних мереж.

Хейтинг – це негативні коментарі та повідомлення, ірраціональна критика на адресу конкретної людини або явища, часто без обґрунтування своєї позиції.

Флеймінг – це спалах образ, публічний емоційний обмін репліками, часто розгоряється в чатах і коментарях у соцмережах. Оскільки це відбувається публічно, велика кількість людей може спонтанно підключатися до образ однієї зі сторін конфлікту.

Кіберсталкінг – використання електронних комунікацій для переслідування людини через повторювані повідомлення, що викликають тривогу і роздратування, а також через погрози вчинити протизаконні дії щодо неї або членів її родини.

Грифінг – це процес, в якому гравці цілеспрямовано переслідують інших гравців в багатокористувацьких онлайн-іграх. Їх мета – не перемогти в грі, а позбавити задоволення від гри інших. Таких геймерів легко можна впізнати: вони активно використовують лайку, блокують окремі області гри та відкрито шахраюють у грі.

Секстинг – це розсилка чи публікація фото- і відеоматеріалів з оголеними і напівоголеними людьми. Чим старші діти, тим вище ймовірність їх залучення в секстинг.

Як бачите, проявів кібернасильства багато. І стати жертвою у таких випадках може кожен. Але дорослі страждають від кіберагресії рідше, бо мають більш розвинені навички самоконтролю, частіше дотримуються правил спілкування та вміють вчасно його припинити.

Отже, які є  правила попередження кібербулінгу.

• У розумних межах контролюйте використання дитиною Інтернету – лімітуйте час перебування, встановіть на ваш пристрій спеціалізовані  програми батьківського контролю, що обмежують доступ до потенційно небезпечних ресурсів. А також фіксують занадто велику кількість повідомлень або активностей на сторінці дитини.
• Гарний варіант –  стати друзями зі своєю дитиною у соцмережах або підписатися на її сторінку. Так теж можна буде тримати руку на пульсі та розуміти загальний настрій, що панує в її онлайн-просторі.
• Підтримуйте довірливі стосунки з дитиною, щоб вона не боялася звернутися до вас по допомогу у разі якихось негараздів.
• Будьте уважними до емоційного стану своєї доньки або сина. Загалом (чи все гаразд з настроєм, як спить, як їсть, чи не погіршилося самопочуття) та після перебування в Інтернеті (чи не погіршився настрій дитини після спілкування з кимось у соцмережах чи після перегляду якогось контенту?).
• Навчіть дитину правилам інтернет-спілкування. 

Попри інші моменти буде важливим таке:

• не викладай в Мережу особисту інформацію про себе (номер телефону, адресу, відверті фотографії, інші особисті відомості);
• – поважай інших учасників інтернет-простору – спілкування повинно бути дружнім, без принижень та образ.

Нагадайте дитині, що правила її особистої безпеки також діють в онлайні. Тобто не можна дозволяти іншим порушувати особисті кордони під виглядом випрошування інтимних фото або перегляду чужих інтимних фото, або розповідей про інтимні подробиці тощо.

• Проінформуйте дитину про можливі випадки кібернасильства. Розкажіть, які негаразди можуть трапитися з будь-ким в Інтернеті, як це виглядає, на що треба звертати увагу, які дії інших користувачів припиняти на самому початку тощо.
• Навчіть дитину правильно реагувати на образливі слова чи дії інших користувачів. Найкращий варіант – ігнорувати провокатора, не давати йому те, чого він прагне, а саме: бурхливу відповідь та емоції.  Далі – видалити свої дані з ресурсу, де зустрівся агресор. Щоб зробити це, у дитини має бути гарна самооцінка, впевненість у собі та своїх діях, відчуття прийняття та підтримки з боку родини, гаразди в емоційній сфері.

• Проводьте бесіди. Якщо ваша дитина не каже про кібернасильство, це ще не означає, що вона не постраждала від нього. Почніть обговорення таким чином: «Що інші діти кажуть про...», «Що ти чув про?..». Нехай ваша дитина знає, що ви в курсі останніх трендів, ви напоготові і проводите достатньо часу за комп'ютером для того, щоб володіти потрібною інформацією.
• Прищеплюйте загальнолюдські цінності. Відмовтесь від думки, що ваша дитина поступово зрозуміє сама, чому кібернасильство – це жорстоко й неправильно. Знайдіть час для пояснень: «У нас удома ми віримо в доброту. Я розраховую, що ти станеш доброю людиною». Чітко та зрозуміло пояснюйте свої цінності.
• Копайте глибше. Якщо кібернасильство триває, повідомте про це посадовим особам школи або зверніться в органи правопорядку. Відстежуйте, фіксуйте факти насильства, щоб розробити план порятунку вашої дитини: як часто це відбувається, коли, де і хто це робить?
• Установіть чіткі «комп'ютерні» правила. «Ніколи не відправляй по телефону, у соцмережі, через веб-сайт або електронною поштою образливі повідомлення», «Ніколи не пиши того, що ти не хотів би почути на свою адресу».
• Зберігайте докази кібернасильства. Скажіть дитині, що коли вона коли-небудь отримає образливе, наклепницьке, ненависницьке повідомлення, його необхідно зберегти або роздрукувати. Вам це повідомлення може знадобитися, щоб викрити розбишаку або надати докази його батькам.
• Перешкоджайте подальшому спілкуванню. Якщо ваша дитина стала жертвою кібернасильства, поміняйте номер телефону або адресу електронної пошти та зверніться по допомогу до вашого провайдера. У випадку погроз насильства й вимагань зверніться до правоохоронних органів.
• Вимкніть з мережі. Якщо ваша дитина використовує мобільний телефон, комп'ютер, автовідповідач або факс для розсилки брудних пліток чи ненависницьких повідомлень, відберіть у неї цю електронну іграшку або просто витягніть вилку з розетки.
• Навчайте дитину рішучості, наполегливості та навичок асертивності ( Це здатність у ситуації зовнішнього тиску коректно відстоювати свої інтереси та свою лінію поведінки, спокійно казати «ні» тому, що вас не влаштовує, і продовжувати в соціально прийнятній формі ефективно наполягати на своїх правах).Дослідження доводять, що впевнені в собі діти, які володіють навичками асертивної поведінки, рідше стають об’єктом розбишак. Також доведено, що найчастіше об'єктом кібернасильства стають діти з поведінкою жертви, а не діти, які відрізняються від своїх однолітків своїм зовнішнім виглядом чи поведінкою. Тому озбройте дитину стратегіями знешкодження бешкетників, а потім навчіть застосовувати ці стратегії на практиці самостійно.
• Приймайте дитину всерйоз. Кібернасильство може суттєво травмувати, тому дитина потребує вашого співчуття та підтримки. Уважно спостерігайте за дитиною й намагайтесь розпізнавати емоційні сигнали, які вона посилає вам. Не дозволяйте вашій дитині стати жертвою. 

Як бачите, правила не надто складні. Але вони потребують регулярної, щоденної уваги до своєї дитини, спілкування з нею, підтримування контакту. І контролю – в розумних межах, звісно. Але воно того варте, бо це безпека наших дітей.

Джерело: https://childdevelop.com.ua/articles/conflict/631/

http://osvmarker.com.ua/novini-osviti/3202/ 

 

​