Сьогодні ми з вами поговоримо про підлітка: його фізичний, психологічний і соціальний стан. Йтиметься про можливі труднощі та завдання, які йому доводиться розв’язувати, стаючи повноцінним членом суспільства.
Юнацький вік, тобто перехід від дитинства до дорослості, триває від 13 до 21 року, з яких особливо важливі перші п’ять (від 11 до 16 років).
Десять років — це золотий вік, коли дитина врівноважена, легко сприймає життя, довірлива, спокійна у взаєминах із батьками, мало бентежиться через свою зовнішність.
Від 11 років починається перебудова організму, дитина стає імпульсивною; проявляється негативізм, часта зміна настроїв, сварки з однолітками, бунт проти батьків.
У 13-річному віці така проблема частково минає, ставлення до світу стає позитивнішим. Зростають незалежність підлітка від родини й одночасно — вплив однолітків. Провідна властивість цього віку — «погляд усередину». Підліток схильний до занурення в себе, він самокритичний і чутливий до критики; починає цікавитися психологією; критично ставиться до батьків; стає перебірливим у друзях; настрій постійно змінюється.
У 14 років підліток стає товариським, виявляє інтерес до інших людей і різниці між ними, любить обговорювати й порівнювати.
Провідною діяльністю 11–15-річних стає спілкування в системі суспільно корисної діяльності — таких її видів, як спортивна, художня та трудова. Під час цієї діяльності підлітки опановують здатності будувати спілкування залежно від різних завдань і вимог життя, орієнтуватися в особистих особливостях і якостях інших людей, свідомо підкорятися нормам
певного колективу.
Соціальний статус підлітків мало чим відрізняється від статусу дитячого. Психологічно цей вік украй суперечливий: йому притаманні максимальні диспропорції в рівні та темпах розвитку. Так зване «почуття дорослості» в підлітків — це новий рівень домагань, який спричиняє типові
вікові конфлікти та їх відбиття в самосвідомості підлітка. У цілому це період завершення дитинства й початку «виростання» з нього.
У цьому віці зміни відбуваються також у перебігу пізнавальних процесів і здібностей. Вони розвиваються у двох напрямах: якісному й кількісному. Якісні зміни проявляються у «нестійкості» уваги: невмінні зосередитися, переключитися, позбутися якихось подразників (усе назване спричиняє погану успішність, як наслідок — психологічні й соціально-педагогічні проблеми). Кількісні зміни відзначаються бажанням робити усе швидше, ефективніше (тобто важливо не те, яке завдання, а те, яким чином його виконано); абстрактними міркуваннями та суперечками; «розкиданістю» та відсутністю системи. Причина — підлітку за дуже короткий строк доводиться освоювати усю складність «дорослої» сфери життя.
У цей час починається і фізіологічна перебудова організму підлітка. Змінюється активність ендокринної системи, що призводить до виражених коливань вегетативних функцій (пітливості, почервоніння, збліднення, втрати ваги тощо).Підлітки стають емоційно нестійкими та вразливими; темпи фізичного та раннього статевого розвитку не збігаються, що створює значні психологічні й міжособистісні труднощі.
Об’єктивне підґрунтя труднощів підліткового віку:
• порушення емоційної сфери;
• нерозвинена воля;
• поверхневі почуття та швидке їх згасання;
• бідне емоційне життя.
У підлітковому періоді розриваються деякі соціальні зв’язки, формуються нові способи самоствердження. Як допомогти собі?
Саме в підлітковому віці статеві питання набувають для людини реального соціального значення. різниця між хлопчиками та дівчинками швидко й різко збільшується, у зв’язку з цим змінюється і характер вимог, що висуваються до підлітка. Зовнішні фізичні особливості починають відігравати все більше значення, у спілкуванні перевага віддається зверненню на «Ви».
Чи стане людина особистістю — це залежить тільки від неї. До 12–14 років ви вже повинні знати, якими хочете стати! Отже, час розпочинати самовиховання. Ми живемо в епоху навантажень, що збільшуються кожного дня. Зриви найчастіше трапляються тому, що людина не вміє користуватися величезними запасами своїх сил, здатністю свого тіла швидко відновлювати витрачену енергію. У пригоді стануть резерви та захисні сили нашого організму — треба тільки навчитися їх використовувати.
Складові системи самовиховання:
1. Цілеспрямованість.
2. Виховуйте волю — уміння робити те, що треба.
3. Зміцнюйте тіло — тренуйте м’язи.
4. Бережіть і зміцнюйте свій мозок — його можна тренувати, як м’язи.
5. Учіться їсти (не переїдаючи, дотримуючись певного режиму та враховуючи
калорійність страв).
6. Будьте чисті у своїх думках і вчинках.
ПОРАДИ ПІДЛІТКАМ
Ефект кривого дзеркала
Підлітки часто вважають, що не потребують контролю та порад батьків. Однак вони або
кривлять душею, або помиляються, або кажуть так через недовірливі стосунки з дорослими.
Часто тінейджери дивляться не зовсім під тим кутом, під яким може тверезо оцінити
ситуацію дорослий. Іноді, наприклад, вони змушують себе повірити у те, що їх симпатія —
велике кохання і роблять через це купу дурниць.
Поради ж і зауваження батьків вони сприймають «в багнети». Часто виникає бажання
помсти. Зробити на зло дорослим, нехай і завдавши при цьому шкоди собі. Буває, що теми
про ЦЕ діти сприймають як жест недовіри, осуду чи докору.
Порада:
Частіше аналізуй слова батьків і свою реакцію на них. Уяви, якби ту ж саму пораду ти почув від друзів. І пам’ятай, що усі намагання «втрутитись» у твоє приватне життя викликані нічим іншим, як любов’ю батьків (нехай навіть іноді поради ці не зовсім обґрунтовані).
Бути попереду
Дуже часто на долю підлітків, котрі мають авторитет у своїх колах, припадає чи не найтяжче
випробування: спробувати все, та ще й одним з перших. Аби не втратити свою
«популярність», тінейджери йдуть ледь не на все: паління, випивка, наркотики, секс... Це
стосується і тих, хто сильно піддається впливу оточуючих. Іноді гнітить думка про те, що він
позаду всіх. Отут і починається важкий і тернистий шлях помилок!
Порада:
Ніколи не забувай, що ти людина, а отже, маєш гідність! Якщо ти чогось не хочеш робити, то й не варто, навіть якщо так вчиняє авторитет або ти і сам є авторитетом. Твоє життя—тільки твоє, а не когось іншого і думати про вчинки маєш саме ТИ!
Страшно й соромно спитати
Безперечно, в кожного підлітка виникають особисті відверті питання. Вони б радо
поділилися своїми переживаннями, але, як ми вже казали, бояться. Тут причин декілька: не
дуже теплі стосунки з батьками, відчуття сорому, провини тощо. Проте краще дізнатись
завчасно, аніж потім розплачуватись за свою необізнаність.
Порада:
Якщо тобі не під силу заговорити про щось інтимне з батьками, подзвони в «телефон довіри», або звернися до психолога. До речі, ти можеш ставити запитання і про проблеми, пов’язані з конфліктами, училищними негараздами, алкоголем, наркотиками тощо. Отже, навіть у найтяжчі хвилини твого життя у тебе є до кого звернутися. Ти не
один! Пам’ятай про це!
Немає коментарів:
Дописати коментар