Онлайн-консультація

Розвиток креативного мислення в учнів

Розвиток  креативності  має  свої  особливості  в  кожному  віковому періоді, причому різні фактори, що впливають на її динаміку, в тому чи іншому періоді можуть набувати першорядного значення. У молодшому шкільному  віці  визначальними  є  фактори  організації  навчально-пізнавальної діяльності, особливості мікросередовища, а саме: характер
спілкування  вчителя  з  дітьми,  стиль  сімейного  виховання,  статусна структура групи і ряд інших. 

Молодший шкільний вік є сенситивним: для формування мотивів навчання, розвитку стійких пізнавальних потреб та інтересів; розвитку  продуктивних  прийомів  і  навичок  навчальної  роботи, вміння вчитися; розкриття індивідуальних особливостей і розвитку здібностей;

розвитку навичок самоконтролю, самоорганізації та саморегуляції; становлення адекватної самооцінки, розвитку критичності щодо себе та інших; засвоєння соціальних норм, морального розвитку; розвитку навичок спілкування з однолітками, встановлення міцних дружніх зв'язків. 

Найважливіші новоутворення виникають у всіх сферах психічного розвитку:  перетворюється  інтелект,  особистість,  соціальні  відносини. Провідна роль навчальної діяльності в цьому процесі не виключає того, що молодший школяр активно включений і в інші види діяльності (гра, елементи трудової діяльності, заняття спортом, мистецтвом), в ході яких удосконалюються і закріплюються нові досягнення дитини.

Молодший шкільний вік  –  це період позитивних змін  і перетворень. Тому  так  важливий  рівень  досягнень,  здійснених  дитиною  на  даному віковому етапі. Якщо в цьому віці дитина не відчує радість пізнання, не набуде вміння вчитися, не навчиться дружити чи не набуде упевненості у своїх здібностях і можливостях, зробити це надалі буде значно важче і
вимагатиме більш високих душевних і фізичних витрат. Більшість цих позитивних  досягнень  (організованість,  самоконтроль,  зацікавлене ставлення  до  навчання)  зовні  можуть  бути  загублені  дитиною  на  піку глобальної  перебудови  підліткового  віку.  Чим  більше  позитивних набутків  буде  у  молодшого  школяра,  тим  легше  він  впорається  з майбутніми труднощами підліткового вікуМолодший  шкільний  вік  має  велике  значення  для  розвитку
креативності,  адже  початок  системної  навчально-виховної  діяльності  є оптимальним  періодом  для  цілеспрямованого  розвитку  креативних особистісних якостей. Оскільки для учнів початкової школи шаблонні, стереотипні  форми  мислення  та  дій  ще  не  стали  домінантними,  стає можливим  інтенсивне  засвоєння  ними  креативних способів діяльності,
складних операцій мислення і форм поведінки, які вимагають креативної діяльності.
Навчання  творчо  діяти  для  молодшого  школяра  аналогічне навчанню читати, писати, рахувати. Готовність учнів до пошуку нового, невідомого,  бажання  діяти,  висока  адаптивність  віднаходять підтвердження  в  технологіях:  розвивального  навчання  (В. Давидов, Д. Ельконін,  Л. Занков),  творчої  самореалізації  особистості  (І. Волков, Є. Ільїн), проектної (Дж. Дьюї), інтерактивної (О. Пометун). Розвиток креативності учнів відбувається на всіх етапах шкільного навчання,  разом  із  тим  найдоцільніше  вчити  творити  школярів  із
раннього віку, оскільки у початковій школі діти опановують способами навчальної  діяльності,  прийомами  вирішення  навчальних  завдань, якими користуються надалі. Розвитку креативності особистості у процесі навчання  сприяють  притаманні  молодшим  школярам  властивості: відкритість  до  всього  нового,  допитливість,  емоційність,  цілісність
сприйняття,  яскрава  уява,  образність  мислення,  активне  ставлення  до дійсності, що їх оточує. 

Креативність повільно і поступово розвивається з простіших форм, на  кожній  віковій  стадії  вона  має  своє  вираження,  кожному  періоду властива  своя  форма.  Можливості  прояву  креативності  у  людей  не однакові в різні вікові періоди.  У  дитячому  віці  креативність  проявляється  більш  яскраво.  Але  з віком потреби в прояві креативності зменшуються, так як дорослішання вимагає  жорсткіших  форм  поведінки.  Людині  властива  наростаюча
ригідність  (жорсткість),  але  здібності  не  втрачаються.  Щоб  увійти  в суспільство,  соціалізуватися,  дитина  повинна  пожертвувати  своєю унікальністю. У підлітковому віці розвиток креативності відбувається не лінійно,  а  має  два  найбільш  яскраво  виражених  піки:  найяскравіший сплеск  здібностей  відзначається  до  віку  10  років,  а  другий  сплеск  –  у юнацькому віці.  У молодшому шкільному віці закріплюються і розвиваються основні
людські характеристики пізнавальних процесів (увага, сприйняття, пам'ять, уява, мислення і мова), необхідність яких зв'язана з приходом у школу. Для  того,  щоб  уміло  використовувати  наявні  в  дитини  резерви  для розвитку  креативності,  необхідно  якнайшвидше  адаптувати  дітей  до роботи  в  школі  та  вдома,  навчити  їх  учитися,  бути  уважним.  У початковий  період  навчальної  роботи  з  дітьми  потрібно,  насамперед, спиратися  на  ті  сторони  пізнавальних  процесів,  які  у  них  найбільш розвинуті,  не  забуваючи,  звичайно,  про  необхідність  рівнобічного удосконалення інших. У  молодшому  шкільному  віці  дитина,  знаходячи  вирішення завдання,  на  цьому  не  зупиняється  і  шукає  додаткові  рішення,  що
призводить  до  знаходження  інших  способів  вирішення.  Наступний креативний  рівень  характеризується  тим,  що  закономірність,  яка знайдена  самостійно,  не  виступає  як  прийом  рішення,  після  якого завдання  відкладається,  а  розглядається  як  нова  проблема.  Перше виявлення цього рівня відзначається в 10 років. Для  креативності,  як  і  для  багатьох  інших психологічних  якостей, існує сенситивний період – обмежений відрізок часу, протягом якого ця якість  проявляється  особливо  інтенсивно,  якщо  цьому  сприяє середовище.  

Молодший  шкільний  вік  –  це  вік,  коли  спонтанна  креативність дошкільного віку поєднується з абстрактним мисленням, логічністю та інтелектом,  який  швидко  зростає.  Цей  вік  характеризується  появою можливості  самостійної  постановки  цілей,  мотивування  себе,  пошуку способів  креативних  дій  та  контролю  результатів.  Але,  на  жаль, спостереження показують, що значна частина учнів під час навчальної діяльності перетворюється на пасивних виконавців завдань. В  учнів  молодшого  шкільного  віку  формуються  різноманітні навчальні мотиви. Першокласнику подобається вчитися читати, писати та  рахувати.  У  деяких  першокласників  мотиви  учіння  пов’язані  з привабливістю  самого  шкільного  навчання,  його  атрибутами.  Для багатьох першокласників іноді більше значить переживання самої участі в процесі навчання, ніж усвідомлення результату навчальних дій (нові знання, уміння та навички). Тут переважають ігрові мотиви, хоча вони
спонукають до навчальних дій. Друга група мотивів учіння молодших школярів – це так звані внутрішні умови, які характерні для діяльності, спрямованої на здобуття знань. Школярів приваблює сам процес учіння –  вони  отримують  задоволення  від  того,  що  долають  труднощі,  які виникають  під  час  розв’язання  навчальних  задач.  У  школярів  мотиви
учіння залежать від рівня навчальної успішності учнів

Креативність молодшого школяра, за визначенням Т. Воробйової, – це загальна властивість особистості учня, яка виявляється, передусім, у навчально-пізнавальній  діяльності  й  зумовлює  творчу  спрямованість дитини,  її  здатність  до  самостійного  вибору  оптимального  та оригінального шляху вирішення навчальних завдань, створення нових
ідей,  продуктів,  новизна  яких  може  бути  як  об’єктивною,  так  і суб’єктивною.
Під  креативними  властивостями  молодшого  школяра  розуміємо комплекс індивідуально-психологічних особливостей, що обумовлюють здатність учня успішно здійснювати навчально-творчу діяльність. Вони розкриваються  і  розвиваються  в  процесі  цієї  ж  навчально-творчої діяльності.Креативна  уява  є  одним  із  найбільш  важливих  компонентів
здібностей  особистості,  особливо  в  дитячому  віці.  Креативна  уява визначається,  насамперед,  спрямованістю  таких  умінь,  як  створювати нові  образи;  встановлювати  нові  зв’язки  між  об’єктами,  явищами, поняттями тощо. Основна тенденція в розвитку уяви молодших школярів полягає в переходах від переважно репродуктивних її форм до творчої переробки уявлень, від простого їх комбінування до логічно обґрунтованої побудови
нових  образів.  Розвитку  репродуктивної  уяви  у  дітей  молодшого шкільного  віку  важливо  надавати  особливої  уваги.  На  думку  деяких психологів, якщо не розвивати відтворювальну уяву у молодшому шкільному віці, то це неминуче призведе до гальмування креативного
сприймання не тільки у цьому віці, а й на наступних етапах розвитку особистості.

Креативне  мислення  визначає  творчу  спрямованість  усіх  видів діяльності учнів. Критичне мислення – здатність школяра аналізувати, оцінювати  інформацію,  самостійно  обирати  оптимальні  шляхи вирішення завдань. Креативне мислення – це здатність до генерування
нових і вдосконалення вже існуючих ідей, пошук альтернативних шляхів вирішення завдань.
Креативне  мислення  дозволяє  учневі  вирішувати  завдання, орієнтуючись  не  на  зовнішні,  наочні  ознаки  і  зв'язки  об'єктів,  а  на внутрішні,  істотні  властивості  й  відносини.  Розвиток  креативного мислення  залежить  від  того,  як  і  чому  вчать  дитину,  тобто  від  типу навчання. 

Креативна  грамотність,  від  якої  залежить  ефективність  творчої діяльності,  полягає  у  володінні  базовими прийомами  пошуку,  аналізу, продуктивного опрацювання інформації.
Для  оптимального  розвитку  креативності  слід  створити  відповідні умови. Створення таких умов залежить від учителя. Однак роль учителя у  даному  процесі  не  обмежується  лише  створенням  психологічного клімату.  Вона  полягає  ще  й  у  тому,  щоб  активно  допомогти  дитині  у розвитку її креативності.  На  думку  Дж. Сміта  розвиток  креативності  є  можливим  за  таких умов: фізичні  умови,  тобто  наявність  матеріалів  для  творчості  й
можливість у будь-яку хвилину діяти з ними; соціально-економічні умови, за яких дитина має відчуття зовнішньої безпеки, тобто знає, що її нові ідеї не отримають негативної оцінки з боку
дорослих; психологічні  умови,  зміст  яких  полягає  у  тому,  що  у  дитини формуються  відчуття  внутрішньої  безпеки,  розкутості  і  свободи  за рахунок підтримки дорослих її творчих починань. 

Ефективні  умови  розробив  американський  психолог  Дж. Гален,  а саме:
1.  Створити  дитині  затишну  і  безпечну  психологічну  базу  для  її пошуків, до якої вона могла б повернутися, якщо буде налякана власними відкриттями.
2. Підтримати схильність дитини до творчості й проявити співчуття до невдач. Уникати несхвальних оцінок її креативних ідей.
3.  Бути  терплячими  до  дивних  ідей,  поважати  допитливість, запитання та ідеї дитини. Відповідати на всі запитання, навіть якщо вони здаються абсурдними. Пояснювати, що на багато її запитань не завжди можна  відповісти  однозначно.  Для  цього  потрібно  час,  терплячість. Дитина повинна жити в інтелектуальній напрузі. 

4.  Давати  дитині  можливість  побути  наодинці  й  дозволяти,  якщо вона того хоче, самій займатися своїми справами. Надлишок опіки може пригальмувати розвиток креативності. Бажання і цілі дітей належать їм самим, а допомога дорослих інколи може сприйматися як «порушення кордонів» особистості.
5.  Допомогти  дитині  навчитися  будувати  її  систему  вартостей,  не обов’язково засновану на її власних поглядах, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї наряду з іншими ідеями та їх носіями. Таким чином, її саму, у свою чергу, будуть цінувати інші.
6.  Допомагати  дитині  у  задоволенні  основних  людських  потреб (почуття безпеки, любові, поваги до себе і оточуючих), оскільки людина, енергія якої скована основними потребами, менше здатна досягти висот самовираження.
7. Виявляти симпатію до її перших незграбних спроб висловлювати свої ідеї словами і робити їх таким чином зрозумілими оточуючим.
8.  Знаходити  слова  підтримки  для  нових  креативних  починань дитини, уникати критикувати перші спроби – якими б невдалими вони не були.
9.  Допомагати  дитині  стати  «розумним  авантюристом»  і  часом покладатися  у  пізнанні  на  ризик  та  інтуїцію;  найвірогідніше,  саме  це допоможе зробити справжнє відкриття.
10.  Підтримати  необхідну  для  творчості  атмосферу,  допомагаючи дитині уникнути суспільного несхвалення, зменшити соціальні тертя і подолати  негативну  реакцію  однолітків.  Чим  більше  надається можливостей для конструктивної творчості, тим щільніше закриваються клапани  деструктивної  поведінки.  Дитина,  позбавлена  позитивного
творчого  виходу,  може  спрямувати  свою  творчу  енергію  у  зовсім небажаному напрямі.
Саме в початковій школі мають бути створені сприятливі умови для всебічного розвитку учнів, розкриття їх нахилів і здібностей.

Створення  в  класі  креативного  освітнього  середовища  передбачає: виховання в учнів поваги до почуттів та емоцій іншої людини; надання можливості креативного розвитку. Результатом створення  креативного освітнього середовища є розвиток особистісних якостей, необхідних для творчої діяльності учнів. Відповідно до теорії А. Маслоу, креативність –
це якість, з народження властива всім, але яка втрачається більшістю під впливом середовища 

Істотною умовою розвитку креативності учні у навчально-виховному процесі  є  розвиток  самостійності,  оскільки  творча  діяльність  людини передбачає самостійне створення нових, оригінальних продуктів. Для розвитку креативної особистості необхідно надавати можливість
учням  початкової  школи  самостійно  знаходити  шляхи  вирішення завдань, а не вирішувати за них. Креативне мислення починає працювати в  кожної  й  будь-якої  нормальної  людини,  коли  саме  життя,  практика наражають  її  на  якісь  труднощі,  перепони,  що  виступають  у  вигляді більш  чи  менш  складних  задач,  які  збуджують  їх  розум,  примушують
мислити, шукати і знаходити відповідні рішення. Важливим  засобом  розвитку  креативності  молодших  школярів  є інтеграція традиційного програмного навчального матеріалу й завдань із комплексом  навчальних  завдань  креативного  спрямування, стимулюючий  вплив  якого  посилюється  за  допомогою  креативних методів.
На уроках слід використовувати креативні індивідуальні завдання, які посилюють вплив на компоненти креативності. Комплексний вплив на  розвиток  усіх  компонентів  креативності  забезпечується  через використання  методів:  евристичного,  дослідницького  та  методу
проблемного викладу. Можемо виділити такі групи методів: 
1) методи проблемного навчання – основою є створення проблемної ситуації,  яка  формує  пізнавальну  потребу  молодших  школярів, забезпечує  необхідну  спрямованість  їх  думок  на  розв’язання суперечливих даних; 
2) методи продукування ідей (за концепцією М. Боден) – включають прийоми  розвитку  пошукового  креативного  мислення  для  розгляду ситуацій  із  різних  точок  зору  (гра  «Шість  капелюхів  мислення», «Реверсування»  тощо),  для  створення  стимулювання  більшої  кількості ідей («Мозковий штурм», «Творчий діапазон», «Банк ідей» тощо); 
3) розвивальні методи – спрямовані на розвиток аналітичних умінь («Карти пам’яті», «Кейс-стаді» тощо). Для розвитку креативності слід враховувати вікові особливості дітей
молодшого шкільного віку. 

 Метод Едварда де Боно «Шість капелюхів мислення» як засіб

розвитку креативного мислення у школярів

 

«Якщо наша справа – в капелюсі, 
Якщо наше тіло – в капелюсі, 
Якщо навіть думки – в капелюсі, 
Значить, в капелюсі – вся суть!»
Едвард де Боно 

Метод  «Шість  капелюхів  мислення»  Е. де  Боно  заснований  на принципах рольової гри. Одягаючи капелюх відповідного кольору, учень відіграє  певну  роль  і  розглядає  проблему  з  конкретної  точки  зору. Автоматичне мислення учня перетворюється в зосереджене (свідоме).
У науковій праці «Шість капелюхів мислення» Е. де Боно пояснює відмінності  між  реагуючим  і  свідомим  мисленням:  «Коли  ви  керуєте машиною,  вам  доводиться  вибирати  дорогу,  дотримуватися  заданого напрямку й стежити за рухом іншого транспорту. Ви здійснюєте дуже багато швидких дій, зумовлених минулим або майбутнім досвідом. Ви
стежите  за  сигналами  і  реагуєте  на  них.  Це  реагуюче  (реактивне) мислення. Буденне мислення дуже нагадує керування автомобілем: ви читаєте дорожні знаки і приймаєте рішення. Але ви не складаєте карти. Інший тип мислення ви використовуєте для складання карти: ви вивчаєте предмет  і  складаєте  план.  Це  вимагає  об'єктивного  і  нейтрального ставлення. Щоб скласти план, потрібно дивитися ширше. Ця дія істотно відрізняється від простого реагування на дорожні знаки у міру їх появи»

Метод  «Шість  капелюхів  мислення»  спрямований  на  реалізацію таких  цілей:  організація  мислення,  робота  з  інформацією,  розвиток креативного  мислення,  звернення  до  інтуїтивної  сфери,  генерація креативних ідей, розвиток логічних умінь і навичок. 
Метод  «Шість  капелюхів  мислення»  –  це  спосіб  подолання  таких труднощів,  як:  зайві  емоції,  безпорадність  у  вирішенні  навчальних завдань,  плутанина  серед  вибору  позиції  й  аргументації  власного погляду  бачення  ситуації.  «Шість  капелюхів  мислення»  ділиться  на  6 методів, кожен капелюх представлений певним кольором. В  основі  цього  методу  лежить  ідея  паралельного  мислення. Традиційне  мислення  ґрунтується  на  полеміці,  дискусії  та  зіткненні думок. Однак за такого підходу часто виграє не найкраще рішення, а те, яке більш успішно реалізувалося в дискусії. Паралельне мислення – це мислення  конструктивне,  за  якого  різні  погляди  і  підходи  не конфліктують, а співіснують. Зазвичай, коли ми намагаємося думати над вирішенням практичної задачі, то натрапляємо на деякі труднощі. По-перше, ми часто взагалі не схильні  думати  над  рішенням,  замість  цього  обмежуючись  емоційною реакцією, яка зумовлює нашу подальшу поведінку. По-друге, відчуваємо
невпевненість,  не  знаючи,  з  чого  почати  і  що  робити.  По-третє, намагаємося  одночасно  утримувати  в  голові  всю  інформацію,  що стосується  задачі,  бути  креативними,  конструктивними,  логічними, стежити, щоб наші співрозмовники були логічними і так далі, і все це, звичайно,  не  викликає  нічого,  крім  плутанини.  Цей  метод універсальний,  він  дозволяє  генерувати  нові  ідеї,  вільні  від  шаблонів мислення.

Білий капелюх: акцентує увагу на інформації та фактах, спрямовує роботу учня тільки на сприйняття конкретних елементів без емоційної реакції. 
Ключові питання: Яка інформація є? Яка інформація необхідна? Як і де отримати відсутню інформацію?  Ключові  моменти:  оцінити  доречність  і  точність  інформації; відокремити  факти  від  припущень;  визначити  дії,  необхідні  для усунення прогалин; дізнатися про настрої та емоції.

Червоний  капелюх:  почуття  та  інтуїція.  Учні  мають  можливість сказати  про  свої  почуття  і  здогади  щодо  розв'язуваної  проблеми,  не вдаючись  у  пояснення.  Червоний  капелюх  дозволяє  учню  побачити подію,  явище,  проблему  в  яскравих  емоційних  фарбах.  Тим  самим створюються умови для фіксації емоцій, завдяки чому вони більше не
будуть заважати роботі.

Чорний капелюх: критика. Дозволяє дати волю критичним оцінкам, побоюванням, захищає від нерозважливих і непродуманих дій, вказує на можливі  ризики  і  підводні  камені.  Чорний  капелюх  допомагає  учню побачити  всі  негативні  сторони  події,  явища,  проблеми,  він  дозволяє оцінити ризики. Мислення учня в такому капелюсі ґрунтується на логіці відповідності та невідповідності (критичний і об'єктивний аналіз).  Ключові питання: Чи правда це? Спрацює це? У чому недоліки? Що тут неправильно?

Жовтий  капелюх:  логічний  позитив.  Капелюх  спрямовує  учня  на пошук  позитивних  моментів  і  достоїнств,  а  також  переваг  розглянутої ідеї. Жовтий капелюх допомагає розкрити ресурси, позитивні сторони ситуації; побачити «плюси» ситуації, явища, проблеми. 
Ключові  питання:  Чому  це варто  зробити?  Які переваги? Чому  це можна зробити? Чому це спрацює?

Зелений  капелюх:  креативність.  Перебуваючи  під  зеленим капелюхом,  учень  придумує  нові  ідеї,  модифікує  вже  існуючі,  шукає альтернативи,  досліджує  можливості.  Зелений  капелюх  актуалізує креативне  мислення  людини  і  дозволяє  здійснювати  нестандартний
підхід до вирішення завдання, шукати нові способи і прийоми.  Ключові питання: Які альтернативи?

Синій  капелюх:  управління  процесом,  рефлексія.  Синій  капелюх допомагає  учневі  знаходити  сенс  у  тому,  що  він  робить,  продуктивно управляти  процесом  мислення,  узагальнювати  накопичений  досвід, вписувати проблему в контекст глобальних подій в економіці, політиці, культурі; філософськи осмислювати події та явища, розуміючи, що одна
проблема є проявом загальних механізмів і сил, що діють у Всесвіті. Під синім капелюхом складають програму, роблять висновки. Ключові питання: Чого ми досягли? Що потрібно зробити далі?

Для  кращого  запам’ятовування  кольорів  капелюхів використовуються асоціації: Червоне і біле (кров на снігу); чорне і жовте (соняшник); синє і зелене (небо над травою). Щодо  критичного  мислення  Е. де  Боно  зазначав:  «Ми  одержимі вирішенням проблем. Ми занадто високо цінуємо критичне мислення. У нас набагато краще виходить вказувати на те, що здається неправильним, ніж пропонувати те, що може виявитися більш досконалим»; «Мислення зміцнює ваше почуття власної гідності – упевненість у собі – ви здатні правити  світом,  замість  того,  щоб  плисти  по  волі  хвиль»;  «Не  можна викопати  яму  в  іншому  місці,  весь  час  копаючи  її  в  глибину»; «Завершення – це той момент, коли ви вже втомилися мислити»; «Граючи мислителя, ви обов'язково ним станете».
Послідовність  одягання  капелюхів  виходить  із  конкретного завдання, головне – під час дискусії не одягати два капелюхи одночасно, щоб уникнути дисгармонії, а також контролювати себе. Рекомендується також під час організації такої рольової гри учасникам довго не носити
капелюх одного кольору. Метод Е. де Боно дозволяє уникнути переходу на особистість учня – не всі хочуть бути в центрі уваги.

Отже, використання методу Е. де Боно сприяє реалізації особистісно-орієнтованого  підходу  в  організації  навчально-виховного  процесу,  в якому  учень  виступає  повноправним  партнером  в  атмосфері співробітництва.  Створюється  творча  атмосфера  і  сприятливий
психологічний  клімат,  зникає  скутість  і  стриманість  у  рішеннях  учня, з'являється почуття впевненості. Використання методу Е. де Боно «Шість капелюхів» у роботі педагога дозволяє  трансформувати  розумову  діяльність  у  більш  захоплюючий процес  пошуку  істини,  застосувати  колірні  метафори  (у  формі капелюхів), а також використовувати цей метод на уроках різних типів.