Онлайн-просвіта

Проблема девіацій і делінквентності в поводженні школярів

Розвиток особистості залежить від навколишнього соціального простору, суб'єктами якого є родина, школа, однолітки, сама дитина та ін. Співвідношення різноспрямованих впливів у зазначеному просторі багато в чому визначає можливі варіанти формування особистості. Моральне, позитивно орієнтоване середовище сприятливо впливає на формування особистості дитини.

Причини девіацій у поводженні школярів:

👦 відхилення від норми в стані здоров'я (порушення у фізичному або психічному здоров'ї, невідповідність фізичному розвитку, відставання росту, акцентуації характеру);

👦 порушення у сфері міжособистісних взаємин (не популярний, не прийнятий, нехтовний, ізольований в класі);

👦 помилки педагога (перевищення педагогічної влади; позбавлення дитини індивідуальних стимулів; покарання як приниження особистості дитини);

👦 помилки сімейного виховання;

👦соціальні причини (суперечності в суспільстві);

👦психотравмувальні ситуації.

Деленквентним поводженням було запропоновано позначати дрібні правопорушення й провини, що не розцінюють як злочини, які карають у судовому порядку. Делінквентність зазвичай починається зі шкільних прогулів і залучення до асоціальної групи однолітків. За цим слідує дрібне хуліганство, знущання над молодшими й слабкими, віднімання в них кишенькових грошей тощо. Рідше трапляються дрібне шахарйство, зухвала поведінка в громадських місцях. До цього можуть додаватися домашні крадіжки грошей. Усі ці дії не мають характеру серйозних злочинів.

Прийнято виділяти три групи факторів ризику делінквентного поводження: біологічні, психологічні й соціальні.

Біологічні фактори. Ключовими моментами для розуміння біологічної сторони проблеми підліткових криз є анатомо-фізіологічні особливості підлітків. До біологічних факторів, що відіграють роль у порушеннях поводження підлітків, деякі сучасні дослідники відносять і дисгармонічний перебіг статевого дозрівання: як його прискорення, так і затримку.

Бурхливе фізичне статеве дозрівання вимагає великої моторної активності, сприяє афективній збудливості, перебудові ієрархії потреб і потягів, породжує прагнення до більш дорослого, самостійного способу життя.

У той же час підліток за наявності установок на більш дорослий спосіб життя часто не маж реальних планів і уявлень про нього. Недостатність інтелектуальних інтересів ще більше збільшує негативне ставлення до школи, що для нього асоціюється з неприйнятним "дитячим способом життя".

Психологічні фактори. Психологічними факторами ризику делінквентного поводження є наявність у підлітків таких акцентуацій характеру, як нестійка, гіпертимна, істероїдна, епілептоїдна.

Соціальні фактори. До соціальних факторів, що відіграють значну роль у генезі порушень поводження, належать несприятливі умови оточення й виховання.

Серед порушень поводження, зумовлених соціальними факторами, значно важливіше місце належить формам непатологічним, пов'язаним з явищами мікросоціальної й педагогічної занедбаності. У цих випадках мова йде про довгострокові несприятливі умови оточення й виховання, що існують нерідко з раннього дитинства. Здебільшого це пов'язане з умовою бездоглядності, хронічним дефіцитом інформації, у результаті чого в дитини вповільнюється формування пізнавальної діяльності, навичок систематичної самостійної праці, вольових і моральних установок. Така мікросоціальна й педагогічна занедбаність, що виникає в психічно здорової дитини, не має під собою первинно хворобливого біологічного фундаменту й не набуває його вдруге. Вона є непатологічною соціально-психологічною деформацією особистості. Порушення поводження, у тому числі й асоціальні форми, у підлітків з явищами мікросоціальної й педагогічної занедбаності трапляються дуже часто.

Порушення поводження в підлітків пов'язані зазвичай не з одним з перерахованих вище біологічних або соціальних факторів, а з їхнім специфічним комплексом.