Як дитині протистояти тиску однолітків
* Асертивність – поведінка, що поєднує внутрішню силу та ввічливість у ставленні до оточуючих.
Це здатність у ситуації зовнішнього тиску
коректно відстоювати свої інтереси і свою лінію поведінки,
спокійно
казати «ні» тому, що вас не влаштовує, і продовжувати в соціально
прийнятній формі
ефективно наполягати на своїх правах.
«Про що ти думав?», «Хіба ти не сказав хлопцям, що це неправильно?»,
«Що ти наробив?!»... Вас турбує, що ваша дитина завжди йде за натовпом?
Їй важко висловлювати власну точку зору й відстоювати свою думку? Ви
помічаєте, що інші діти можуть легко примусити її робити те, що вони
хочуть? Вони називають вашу дитину «слабаком» або «боягузом», ну а ви,
звісно, використовуєте більш коректні епітети: покірний, ведений або
навіть слабкодухий.
Зараз це може здаватись не такою вже й великою проблемою, але в міру дорослішання дітей тиск однолітків стає тільки жорсткіше. Зрештою, якщо дитині складно казати «ні» вже в молодшому віці, до того ж своїм одноліткам, спроектуйте свою заклопотаність на більш серйозні та глибші проблеми, з якими вона може зіштовхнутись пізніше, і ви оціните важливість цієї теми.
Так, ваше занепокоєння цілком доречне. Результати дослідження, проведеного американською компанією «Нікелодіон», яка опитала 991 дитину у віці від дев'яти до чотирнадцяти років, показали, що 36 % дітей однолітки схиляють курити коноплю, 40 % дітей однолітки схиляють до інтимної близькості, 36 % примушують красти і четверо з десяти дітей піддаються психологічному тиску щодо вживання алкогольних напоїв.
Але є й позитивні факти: дітей можна озброїти навичками асертивності*. Це ніколи не пізно, але чим раніше батьки починають розвивати в дітей навички грамотних дружніх стосунків, тим упевненіше почуваються діти в соціальному середовищі і тим спокійніші при цьому батьки. Далі у статті наводиться кілька стратегій, які ви можете використовувати, щоб допомогти вашій дитині переламати негативний тиск однолітків і не дати себе образити.
Висвітлюйте проблему. Якщо ваша дитина страждає від нестачі асертивних навичок, їй буде складно зважитись на те, щоб обговорити свою проблему з вами, тому беріть ініціативу у свої руки. «Я помітила, що сьогодні на майданчику Петрик примушував тебе кидати пісок, і ти це робив. Давай обговоримо, чому ти піддався його впливу», «Ти знаєш, що батьки забороняють Марійці приводити в дім сторонніх, але ти пішов туди разом з усіма. Тобі важливо навчитися протистояти впливу друзів і робити те, що ти вважаєш правильним».
Діліться своїми переконаннями. Батьки, які виховують асертивних, рішучих дітей, здатних відстоювати свої переконання, не роблять це випадково. Вони докладають усіх зусиль, щоб їхні діти знали, які переконання вони відстоюють. «У нашій родині ми не дивимось фільми, що містять сцени насильства. Просто і ясно. Тому скажи своїм друзям, що ти не підеш з ними в кіно на бойовик», «Мене не хвилює, що всі твої друзі використовують слово із трьох літер, тобі це робити недозволенно», «Наступного разу, коли друг посміє запропонувати тобі курити, просто розвернись й піди. Ти повинен дотримуватись того, що вважаєш правильним. Я знаю, як ти ненавидиш тютюновий дим».
Припиніть рятувати дитину. Якщо ваша роль полягає тільки в тому, щоб вибачатись, пояснювати або просто робити що-небудь замість вашої дитини, зупиніться. Так вона ніколи не навчиться стояти за себе і завжди буде ховатися за вашою спиною.
Моделюйте наполегливість. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина була упевненою, володіла внутрішньою силою і вміла відстоювати свої переконання, демонструйте їй відповідний тип поведінки. Діти копіюють те, що бачать.
Учіть дитину казати «ні». Попросіть дитину підібрати для цього найбільш удалі фрази. Можна казати просто «Ні». Можна додавати причину: «Ні, це не в моєму стилі», «Ні, дякую. Мої батьки мене вб'ють», «Ні, мені не хочеться це робити», «Ні, я не хочу», «Ні. Я повинен іти додому, я вже запізнююсь». Або дитина може запропонувати свою альтернативу:«Ні. Давай придумаємо щось інше», «Ні. Чи не краще нам замість цього піти в кафе?». Скажіть дитині, що їй зовсім не треба змінювати думку свого друга, але їй самій принципово важливо дотримуватися своїх переконань.
Навчайте впевненій мові тіла. Діти зі слабким характером зазвичай стоять з опущеною головою, опущеними плечима, їхні руки й коліна тремтять, а очі дивляться вниз. Таким чином, навіть якщо дитина каже своїм друзям «ні», її тіло посилає зовсім інший сигнал, унаслідок чого її слова стають непереконливими. Тому важливо навчити дитину впевненої постави: нехай вона тримає голову високо, розправить плечі, дивиться в очі й розмовляє впевненим, переконливим тоном. Треба допомогти своїй дитині наочно побачити, як виглядає впевнена постава. Покажіть їй «упевнену позу» і «нерішучу позу», а потім попросіть потренуватись у визначенні «впевнених» або «нерішучих» поз в інших людей. Шукайте такі приклади всюди: у торговому центрі, на дитячому майданчику, навіть у теле- та кіногероїв. Незабаром ваша дитина навчиться визначати впевнену поставу, копіювати й використовувати її на практиці.
Використовуйте впевнений голос. Тон вашої дитини часто важливіше, ніж те, що вона каже. Попросіть дитину розмовляти твердим тоном. Без криків або шепотіння. Він повинен бути доброзичливим, але непохитним. Іноді варто просто розповісти другу про свої переконання. Простого «Ні» або «Ні, я не хочу» іноді цілком достатньо.
Підкріплюйте впевненість у собі, асертивність дитини. Якщо ви хочете виховати дитину здатною відстоювати власну думку, то підкріплюйте будь-яке її зусилля бути непохитною й відстоювати свої переконання: «Я знаю, тобі було важко сказати своїм друзям, що ти повинен піти раніше, щоби встигнути до призначеного батьками часу. Я пишаюсь тим, що ти зміг відстояти свою думку й не піддався на їхні вмовляння».
Проводьте сімейні дебати. Найкраще місце для дітей, де вони можуть навчитися виражати себе, – це рідний дім, то ж чому б не почати «Сімейні дебати» або, якщо ви віддаєте перевагу більш м'якому за звучанням підходу, то, скажімо, «Сімейні збори»? Почніть з імплементації цих п'яти правил.
Зараз це може здаватись не такою вже й великою проблемою, але в міру дорослішання дітей тиск однолітків стає тільки жорсткіше. Зрештою, якщо дитині складно казати «ні» вже в молодшому віці, до того ж своїм одноліткам, спроектуйте свою заклопотаність на більш серйозні та глибші проблеми, з якими вона може зіштовхнутись пізніше, і ви оціните важливість цієї теми.
Так, ваше занепокоєння цілком доречне. Результати дослідження, проведеного американською компанією «Нікелодіон», яка опитала 991 дитину у віці від дев'яти до чотирнадцяти років, показали, що 36 % дітей однолітки схиляють курити коноплю, 40 % дітей однолітки схиляють до інтимної близькості, 36 % примушують красти і четверо з десяти дітей піддаються психологічному тиску щодо вживання алкогольних напоїв.
Але є й позитивні факти: дітей можна озброїти навичками асертивності*. Це ніколи не пізно, але чим раніше батьки починають розвивати в дітей навички грамотних дружніх стосунків, тим упевненіше почуваються діти в соціальному середовищі і тим спокійніші при цьому батьки. Далі у статті наводиться кілька стратегій, які ви можете використовувати, щоб допомогти вашій дитині переламати негативний тиск однолітків і не дати себе образити.
Висвітлюйте проблему. Якщо ваша дитина страждає від нестачі асертивних навичок, їй буде складно зважитись на те, щоб обговорити свою проблему з вами, тому беріть ініціативу у свої руки. «Я помітила, що сьогодні на майданчику Петрик примушував тебе кидати пісок, і ти це робив. Давай обговоримо, чому ти піддався його впливу», «Ти знаєш, що батьки забороняють Марійці приводити в дім сторонніх, але ти пішов туди разом з усіма. Тобі важливо навчитися протистояти впливу друзів і робити те, що ти вважаєш правильним».
Діліться своїми переконаннями. Батьки, які виховують асертивних, рішучих дітей, здатних відстоювати свої переконання, не роблять це випадково. Вони докладають усіх зусиль, щоб їхні діти знали, які переконання вони відстоюють. «У нашій родині ми не дивимось фільми, що містять сцени насильства. Просто і ясно. Тому скажи своїм друзям, що ти не підеш з ними в кіно на бойовик», «Мене не хвилює, що всі твої друзі використовують слово із трьох літер, тобі це робити недозволенно», «Наступного разу, коли друг посміє запропонувати тобі курити, просто розвернись й піди. Ти повинен дотримуватись того, що вважаєш правильним. Я знаю, як ти ненавидиш тютюновий дим».
Припиніть рятувати дитину. Якщо ваша роль полягає тільки в тому, щоб вибачатись, пояснювати або просто робити що-небудь замість вашої дитини, зупиніться. Так вона ніколи не навчиться стояти за себе і завжди буде ховатися за вашою спиною.
Моделюйте наполегливість. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина була упевненою, володіла внутрішньою силою і вміла відстоювати свої переконання, демонструйте їй відповідний тип поведінки. Діти копіюють те, що бачать.
Учіть дитину казати «ні». Попросіть дитину підібрати для цього найбільш удалі фрази. Можна казати просто «Ні». Можна додавати причину: «Ні, це не в моєму стилі», «Ні, дякую. Мої батьки мене вб'ють», «Ні, мені не хочеться це робити», «Ні, я не хочу», «Ні. Я повинен іти додому, я вже запізнююсь». Або дитина може запропонувати свою альтернативу:«Ні. Давай придумаємо щось інше», «Ні. Чи не краще нам замість цього піти в кафе?». Скажіть дитині, що їй зовсім не треба змінювати думку свого друга, але їй самій принципово важливо дотримуватися своїх переконань.
Навчайте впевненій мові тіла. Діти зі слабким характером зазвичай стоять з опущеною головою, опущеними плечима, їхні руки й коліна тремтять, а очі дивляться вниз. Таким чином, навіть якщо дитина каже своїм друзям «ні», її тіло посилає зовсім інший сигнал, унаслідок чого її слова стають непереконливими. Тому важливо навчити дитину впевненої постави: нехай вона тримає голову високо, розправить плечі, дивиться в очі й розмовляє впевненим, переконливим тоном. Треба допомогти своїй дитині наочно побачити, як виглядає впевнена постава. Покажіть їй «упевнену позу» і «нерішучу позу», а потім попросіть потренуватись у визначенні «впевнених» або «нерішучих» поз в інших людей. Шукайте такі приклади всюди: у торговому центрі, на дитячому майданчику, навіть у теле- та кіногероїв. Незабаром ваша дитина навчиться визначати впевнену поставу, копіювати й використовувати її на практиці.
Використовуйте впевнений голос. Тон вашої дитини часто важливіше, ніж те, що вона каже. Попросіть дитину розмовляти твердим тоном. Без криків або шепотіння. Він повинен бути доброзичливим, але непохитним. Іноді варто просто розповісти другу про свої переконання. Простого «Ні» або «Ні, я не хочу» іноді цілком достатньо.
Підкріплюйте впевненість у собі, асертивність дитини. Якщо ви хочете виховати дитину здатною відстоювати власну думку, то підкріплюйте будь-яке її зусилля бути непохитною й відстоювати свої переконання: «Я знаю, тобі було важко сказати своїм друзям, що ти повинен піти раніше, щоби встигнути до призначеного батьками часу. Я пишаюсь тим, що ти зміг відстояти свою думку й не піддався на їхні вмовляння».
Проводьте сімейні дебати. Найкраще місце для дітей, де вони можуть навчитися виражати себе, – це рідний дім, то ж чому б не почати «Сімейні дебати» або, якщо ви віддаєте перевагу більш м'якому за звучанням підходу, то, скажімо, «Сімейні збори»? Почніть з імплементації цих п'яти правил.
- 1. Кожного треба вислухати.
- 2. Образи неприпустимі.
- 3. Можна не погоджуватись, але робити це шанобливо.
- 4. Розмови ведуться спокійним тоном.
- 5. Кожний висловлюється по черзі.
Не терпіть виправдань. Ви добре попрацювали над розвитком відповідних навичок у дитини, але вона все ще погоджується робити те, що вважає неправильним, іде за натовпом, наприклад, потайки проникає на перегляд фільму для дорослих або використовує лайливі слова. Якщо це відбувається, варто вжити рішучих заходів, щоб виправити власні правила і все-таки навчити дитину протистояти тиску однолітків.
Протистояти натовпу нелегко. Усі хочуть подобатись. Але, для того щоб ваша дитина була впевненою в собі, незалежною й успішною в житті, важливо, щоб вона навчилась відстоювати власні переконання. У подальшому підтримуйте кожне зусилля дитини в цьому напрямку і допомагайте їй практикувати навички асертивності, стійкості, наполегливості до того часу, доки вона не зможе з упевненістю використовувати їх сама. І насамперед пам'ятайте: прості зміни призводять до великих результатів. Так що не здавайтесь.
Джерело:https://childdevelop.com.ua/articles/psychology/634/
Немає коментарів:
Дописати коментар